Спочатку було слово… «Мама» – найперших з усіх слів злітає з уст маленької людини. 8 травня святкуємо День матері та вітаємо наших матусь. З нагоди такої урочистої події, ми оголошуємо травень Місяцем про маму на Coca-Cola Journey, віддаючи шану за життя, що нам дали вони.

Не просто виховати дитину. Виховати олімпійського чемпіона – завдання ще складніше.
Ірина Харлан, мати олімпійської чемпіонки з фехтування, чотириразової чемпіонки світу та семиразової чемпіонки Європи – Ольги Харлан, ділиться з читачами Coca-Cola Journey своїм досвідом материнства.

1. Чи відрізняється виховання дитини, що йде шляхом професійного спорту від звичайного виховання дітей?

Коли дитина росте та починає займатися чи то спортом, музикою, чи малюванням, жодна мама не думає про те, що її дитина має обов’язково стати визначною та здобувати перемоги. Звичайно є деякі сподівання, та це не головне. Тому виховання дитини-спортсмена загалом нічим не відрізняється від решти.  

Єдине, що відрізняє дитину, що пішла у спорт від інших – це рівень відповідальності та вимогливості.

2. Ольга сама захотіла фехтувати? Чи це був ваш особистий вибір? І взагалі чи мають батьки втручатися у вибір майбутньої професії для дитини? Чи мають обирати, чим дитині займатися, чим цікавитися?

Враховуючи, якою рухливою та активною Оля була у дитинстві, було б гріхом не віддати її у спорт. Спочатку ми відправили її на бальні танці і вже після – на фехтування. Так чи інакше спортом Оля займалася б у будь-якому випадку. Адже без спорту життя дитини пусте.

Оля займалася бальними танцями протягом трьох років і досягла значних успіхів. У бальних танцях є такий стиль – джайв, де передусім задіяні м’язи спини. Тренер помітив, що у Олі дуже розвинені ці м’язи і порадив направити її кудись далі, у більш жвавий спорт. Хрещений батько Олі викладав фехтування на шаблях. Ми чекали, коли їй виповниться 10 років, щоб віддати її туди. 

На мою думку батьки не мають втручатися у життя дитини, а лише скеровувати. Розумні батьки можуть направити дитину у необхідне їй русло без надмірного втручання. Тут важливо розкрити талант дитини у ранньому віці, не відкладаючи усе на потім. Скажімо, співи. Не варто казати мовляв «колись ти будеш співати», а одразу віддати дитину на співи і подивитися чи є в неї до цього хист, чи подобається це їй.

Направляти – ось, що мають робити батьки. Змушувати ж до будь чого просто не має сенсу. Треба допомогти дитині знайти те, що їй подобається і надалі допомагати сягнути бажаних вершин.    
Ольга Харлан
Ольга Харлан у шпагаті атакує росіянку Діану Галіакбарову у фіналі чемпіонату світу 2013 року

3. Що на вашу думку найскладніше у самому покликанні бути мамою? Який найголовніший обов’язок кожної мами?

Бути мамою – це дуже велика відповідальність. Народжуючи першу дитину, ти розумієш, що життя цієї маленької людини повністю у твої руках, усе залежить лише від тебе. Яким би не було твоє життя, як би важко тобі не було, ти не маєш показувати цього дитині. Ти маєш бути поруч, коли б дитина тебе не покликала. Саме тоді, коли дитина потребує твоєї присутності.

Найголовніший обов’язок мами – виховати в дитині гарну людину. Дитину не треба лише пестити і леліяти. Треба бути зобов’язаною. Мама – це обов’язок. І відчувати це необхідно, одразу після народження.     

4. Яких принципів ви дотримувались, виховуючи Ольгу? Що дозволяли? Що було категорично заборонено?

Заборон як таких не було. У Олі не було вільного часу, щоб займатися чимось, що варто було б забороняти. Єдине, що було дійсно неприпустимо – це не ходити на тренування. Навіть якщо Оля казала: «Я не хочу», ми відповідали: «Якщо ти вже вирішила займатися спортом, ти маєш ходити на тренування».

Оля мала усвідомити, що в неї почалася робота. Пам’ятаю, як казала їй: «Коли тобі буде стільки років, скільки мені, тоді й будеш відпочивати». Школа, спорт – це велика відповідальність. І слів «не хочу» тут не має бути. Це принципово. Не хочеш, не можеш – іди, розімнешся і все стане на своє місце. З дитини має виходити енергія, що йде з середини.  

Те, що ми дозволяли Олі, так це трошки більше поспати на вихідних, щоб відновити сили.  

5. Чи варто давати дитині можливість «падати» та вчитися на власних помилках? Чи варто в усьому і всюди оберігати дитину? Як привчити дитину до самостійності?

Надмірно оберігати дитину не варто. Якщо дитина підходить до праски чи кухонної плити, дай їй можливість підійти. Ти зможеш вилікувати опік. Дитина ж усвідомить, що туди більше йти не слід. Іноді корисно і падати.

 У той час, коли більшість батьків просто сиділи у нашому ж подвір’ї і гляділи дітей, ми з Олею ходили у парк. Там був старий атракціон з машинками. Я дозволяла Олі усюди лазити. Пам’ятаю, вона приходила додому брудна, замурзана, але задоволена. Ми дозволяли їй лазити на гірках вже у віці двох років. У два роки Оля вже вміла плавати. Саме тому вона виросла такою рухливою і самостійною.    

6. Як побудувати місток довіри між мамою та дитиною? В чому ваш секрет?

Питання довіри досить складне. Навіть для дорослої людини. У будь-якої дитини є свої таємниці. Таємниці про які, вона не хоче нікому розповідати. Не хоче – не треба силувати. Пройде час, і якщо дитина захоче, поділиться секретом. А ні, то ні. 

Завойовувати довіру слід власним прикладом та взаємодопомогою. Коли я приходила пізно з роботи втомлена, ставала готувати вечерю. Дівчата бачили це. Намагалися вести себе тихенько та слухняно. Застеляли мені постіль.

З цього і починається довіра. Діти розуміють, що мамі важко. В свою чергу, я розумію, що навіть якщо трапилось щось неприємне, не варто одразу карати. Треба вислухати, розділити проблему. Зробити усе, щоб подібне більше не повторилося. Взаємодопомога – з цього починається довіра між мамою та дочкою.

7. Сьогодні Ольга – доросла самостійна дівчина з багатьма особистими здобутками. І у цьому безперечно є і ваша заслуга. Чи продовжуєте ви виховувати, наставляти, навчати Ольгу зараз?  

Так (сміється). Навіть сьогодні продовжую повчати. Оля іноді каже: «Мамо, я тебе і досі боюсь» (сміється). У Олі дуже багато справ і надто мало часу, щоб усе вирішувати. Вона не звикла сидіти вдома та складати речі. Тому іноді доводиться повчати по господарству.

Що стосується прийнятих нею рішень, вона досить самостійна, щоб вирішувати усе сама. Я можу лише порадити щось. Хоча, чесно кажучи, іноді хочеться надавати по шиї (сміється). 

Ольга та Ірина Харлан
Ольга та Ірина Харлан 

8. Згадаймо слоган P&G, присвячений матерям: «Тільки сильна людина може виховати сильну людину». Яке значення ця фраза має для вас?

Дуже влучна фраза. У чому сила мами олімпійської чемпіонки чи просто спортсменки? Ти дуже часто не бачиш свою дитину. Приїзди, від’їзди, постійна відстань між нами – це досить важко для мами.

Коли дивишся змагання. Бачиш, як твоя дитина падає на подіумі. Плачеш. Дитина тобі дзвонить, а ти намагаєшся не показувати своїх сліз. Для Олі, коли її мама плаче – жахливо. Тому я намагаюся бути сильною і не давати слабини у жодному випадку.

9. Чи дотримуєтесь ви принципу «пити життя великими ковтками», «ловити момент», «жити сьогодні»? Як саме?

Для мене ці три фрази мають різне особливе значення. Ловити момент треба завжди. Якщо тобі щось дається зараз, треба йти до своєї мети.

Коли молодий, намагаєшся бути обережним. Дорослішаючи, намагаєшся насолоджуватися життям та дійсно пити його великими ковтками, жити сьогодні, ловити момент. Однак живучи сьогодні, слід не забувати думати і про завтрашній день.  

10. Що б ви могли порадити молодим мамам, особливо тим, хто планує віддати свою дитину у спорт?

Передусім терпіння. Мамам доводиться багато чого терпіти, якщо дитина займається спортом. Збиті коліна, побиті носи – це треба витримати, пересилити себе. Дати свободу дитині. Не сидіти на тренуваннях, не бігти за нею.

Особисто я була на двох або трьох тренуваннях. Оля сама їздила на заняття. Я лише гляділа, щоб вона сіла в маршрутку і вийшла з неї вчасно. Якщо дитина йде у спорт, вона стає дорослою раніше за інших. Тож не слід хлюпати носом через збиті коліна. Життя також буде бити. І спорт буде бити. А мама має бути сильною. Бо ж дійсно тільки сильна мама може виховати сильну людину.

Я раджу усім мамам віддавати дітей у спорт. Він допомагає розвиватися. Спорт – це життя. Спорт – це здоров’я.  

Ми продовжуємо нашу серію інтерв’ю з визначними мамами. І вже наступного тижня на вас чекає нова захоплююча історія.

Бути мамою – це талант. А що ви про це думаєте? 

Діліться вашими думками у коментарях, знизу.