На офіційному сайті Олімпійських ігор 2016 вже запустили зворотний відлік до найбільш очікуваної спортивної події року! Олімпіада – це справжнє свято спорту, до якого ретельно готуються тисячі спортсменів з усього світу. Олімпійські чемпіони не тільки отримують шану та визнання, а ще й любов своїх співвітчизників. Жана Беленюка вже давно знають і люблять прихильники греко-римської боротьби, а після цьогорічної Олімпіади, ми впевнені, полюблять ще більше. А допоки у Жана ще є трішки часу до старту змагань, ми скористалися нагодою та взяли невеличке інтерв’ю у чемпіона.

1.       Ви почали займатися боротьбою в 2000 році, коли вам було дев’ять років. Як пройшло ваше дитинство? Чи був у вас час на звичайні дитячі веселощі та спілкування з однолітками?

Моє досить безтурботне життя тривало і після того, як я почав займатися боротьбою. Я спочатку займався тільки три дні на тиждень, і мені вистачало часу і на навчання, і на погуляти у дворі з друзями. З плином часу у мене стали більш насичені тренування, і я почав займатися щодня, крім неділі. Таким чином, мені бракувало часу на так зване особисте життя, і навчання почало страждати потихеньку від цього. Я відразу зробив ставку на спорт, відчуваючи, що боротьба це мій вид спорту, який мені дуже подобається і підходить, тому ні крапельки не шкодував уже в той час.

2.       Який ритм життя у вас сьогодні?

Коли на зборах — у нас це як день бабака. Тренуємося постійно: три тренування на день і між ними намагаємося хоча б трохи відпочити. А коли немає зборів, тоді різноманітний ритм життя, в залежності від того, які справи треба зробити. Постійно «мотаюся» по місту, при цьому встигаю два рази потренуватися в день. День насичений, тому що постійно доводиться кудись їхати, документи відвозити, зустрічатися з кимось, комусь дати інтерв'ю, особливо після змагань (посміхається). Ось такі насичені будні.

3.       Що вам дарує відчуття розслабленності? Подорожі? Книги?

Перед змаганнями, звичайно, не можеш розслабитися, бо присутній психологічний тиск, а от після змагань йде розслаблення, ти вже знаєш, що справу зроблено, і ти вже можеш трохи перепочити, зупинитися.

Я намагаюся, коли є бажання і вільний час, книги почитати, сходити в театр, на балет. Мене долучають до культурного життя мама з дівчиною (посміхається).

4.       Що загартовує ваш дух?

Це, звичайно, перемоги над собою. Постійно потрібно долати втоми і труднощі. Біжиш крос у високому темпі, потрібно добігти його до кінця, і бувають переломні моменти, коли темп хочеться зменшити, а ти тримаєш його до упору, до фінішу. Ось ці моменти загартовують дух. Ще ми тренуємося на одній базі з паралімпійцями, і ці люди дуже сильно мотивують і загартовують, ну принаймні мене, тому що ти бачиш, в яких умовах їм доводиться тренуватися, і при цьому вони постійно щасливі і посміхаються, постійно доброзичливі. І якщо навіть до цього ти намагався дати собі поблажку чи пожаліти себе, то ти збираєшся, йдеш на тренування і викладаєшся на всі сто відсотків, тому що розумієш, що тобі дуже пощастило.

Belenuk2

5.       Спортивна кар’єра передбачає певні труднощі та емоційні навантаження. Які ви можете дати поради, як вистояти у стресових ситуаціях?

Залежить від людини. Деякі люди можуть долати цю напругу самостійно, деякі ні. Є спортсмени, які на тренуваннях показують дуже високий клас боротьби, а на змаганнях, через те, що не можуть психологічно налаштуватися, їх результати падають. Тому, якщо бачиш такого роду проблеми — треба спілкуватися з психологом, який може правильними методиками допомогти в цьому питанні. У мене є моменти, які мені допомагають, але я не думаю, що вони підійдуть будь-якій людині. Я сам себе налаштовую і сам з собою розмовляю. Це схоже на шизофренію. (Сміється)

6.       У вас в збірній є психолог?

Так, штатний психолог є. Він з нами працює, дає деякі рекомендації. Так і має бути, адже психологія - це один з основних факторів, які можуть принести результат. Яким би ти не був готовим фізично, функціонально якщо ти психологічно не зможеш налаштуватися, то ти не можеш розраховувати на високий результат.

7.       Чи є у вас якийсь особливий ритуал підготовки до змагання?

Ніяких ритуалів немає. Програєш або виграєш, після будь-якого виходу на килим, і не важливо, з якої ноги ти вийшов. Все залежить від того, що у тебе в голові. Якщо ти не готовий - з якої ноги не виходь, у тебе немає варіантів виграти.

8.       Як святкуєте перемогу?

Особливо не святкую. Збираємося у вузькому родинному колі в ресторані повечеряти, поспілкуватися, без помпезних святкувань.

9.       Хто перший дзвонить після змагання?

Це було актуальне питання раніше, коли був тільки телефон. Зараз, з появою вайбера і всього іншого, прийшовши в номер, я вже, як правило, бачу на телефоні сотні смсок з вітаннями, тому там вже не розбереш, хто привітав перший, хто другий. Мама не дуже добре користується гаджетами, тому бувають труднощі зі спілкуванням. Коли хтось може допомогти налаштувати інтернет, тоді вдається поспілкуватися після змагань.  А маму вже вітають хресні і всі знайомі (посміхається).

10.   Чемпіонат світу 2015 року. Які емоції після перемоги?

Я йшов до цього протягом багатьох років. Звичайно, емоції позитивні! 15 років мріяв стати чемпіоном світу, і коли мрія збувається, то це неймовірно. Таке треба відчути на собі. Не знаю, з чим це можна порівняти. Втома, емоційне виснаження... Це вінегрет з різних емоцій, і їх не передати в двох словах.

11.   «П’ю життя великими ковтками», що для вас означає ця фраза?

Жити на повну. Не обмежувати себе в емоціях і подорожах. Пізнавати життя з різних сторін. Для цього потрібно і фінансове становище, але це не головне. Головне - бажання пізнавати. Спілкуватися з людьми, дивитися світ. У мене є, напевно, мрія, по закінченню своєї кар'єри, подорожувати, подивитися різні країни. Тому що спортсмени бувають в різних країнах на змаганнях, але у нас немає часу ні на екскурсії, ні на те, щоб вивчити країну, культуру. Коли мене запитують, ти був там-то, що бачив? А я, по суті, крім залу нічого не бачив, бо змагальні подорожі — вони дуже не інформативні. Тому я хочу поїхати помандрувати. Підготуватися, поспілкуватися з досвідченими мандрівниками, отримати поради з приводу цікавих місць.

Дякуємо Жану за таку приємну розмову та бажаємо майбутніх перемог і здійснення усіх мрій та планів!