Записала: Анастасія Кареба

Я займаюся сортуванням відходів вже більше року. Вперше дізналася про переробку та сортування з підручника фінської мови, коли мені було 23 роки. Я також декілька разів відвідувала Фінляндію і бачила, як уважно та відповідально там ставляться до сортування відходів. Думала про себе – а чому ж мене в Україні ніхто цьому не навчив?

Бажання сортувати в себе вдома, в Києві, накопичувалося довго, але я постійно відкладала його «на завтра». В якийсь момент прийшло усвідомлення, що якщо нічого не змінювати, то після мене залишиться тільки купа сміття, накопичене за все життя. Багато різних факторів склалися разом і я вирішила – годі, буду сортувати!

Мій хлопець не розумів, навіщо це треба і як це вплине на екологію. Він говорив, що це занадто складно. По-перше, йому не подобалося мити упаковку після використання, наприклад баночки з-під йогуртів або консервів. По-друге, правила роздільного збору весь час змінювалися, оскільки мені бракувало знань.

На самому початку я зіштовхнулася з двома проблемами. Перша – не було, куди складати різні типи відходів. Тоді я замовила звичайну картонну коробку для роздільного збору. Друга проблема – мені не вистачало інформації, тому кілька місяців я вивчала правила сортування, шукала пояснення. Дуже корисною виявилися сторінка «Україна без сміття» у Facebook. Я тоді передивилася майже всю їх стрічку, аби зібрати максимум інформації та зрозуміти правильний підхід до роздільного збору. До речі, в мене біля дома був пункт прийому вторинної сировини – певні відходи я відносила туди.

Колеги на роботі, дізнавшись про мою нову звичку, жартували наді мною. Хтось запитував із посмішкою: «То як сортувати презервативи?». Я не образилася, а навпаки, мені стало цікаво, до якої категорії відходів цей продукт відноситься. Але з часом колеги стали самі підходити до мене та запитувати, як правильно викидати ту чи іншу упаковку. Тоді домовилася з керівництвом поставити в офісі коробку для сортування пластику і підготувала інструкцію по її використанню.

Processed with VSCO with au5 preset

Окрім цього я одразу ж стала розповідати про сортування у власному блозі в Instagram. Раз на тиждень проводила для підписників прямі ефіри на тему відходів. Я хотіла надавати читачам тільки вірні факти, але іноді траплялися помилки. Одного разу з гордістю продемонструвала, як відсортувала упаковку з-під замовлення у МакДональдз, а читачка вказала на те, що брудну паперову обгортку, вимащену в олії, не можна переробити. А я цього не знала, стало соромно. Тоді я окремо зібрала всі незрозумілі обгортки та поїхала на станцію сортування за інструкціями. На станції знайшла дідуся, до якого потім приїжджала ще декілька разів, аби він пояснював мені що до чого. Все виявилося дуже просто!

Сортувати – легко і не соромно. Але хтось і досі вважає, що сортування – це копирсання у смітті, ніби щось огидне. Коректна назва – це окремий збір або роздільний збір упаковки, адже фактичне сортування сміття відбувається вже на сортувальних лініях. Те, що в нас вдома накопичується у смітничку, – це не сміття, але упаковка або вторинна сировина, яку можна помити та здати на переробку.

За 5 місяців сортування стало моєю звичкою. Але траплялося й таке, що у поганому настрої я викидала все до купи у смітник, а потім, вже у гарному настрої, поверталася та розбирала.

Завдяки сортуванню дуже сильно змінився й весь стиль життя. З’явилося бажання знайти способи жити більш екологічно. Я навіть передивилася свій раціон. Спробувала сироїдіння, певний час не вживала молоко. Відмова від сиру далася мені край важко. Врешті-решт знайшла сир фета у пакуванні з кодом переробки, аби екологічно ласувати улюбленим продуктом.

Olya-Matiushenko-2.JPG

Також почала вирощувати спеції – базилік, м’яту та розмарин. Розібралася у косметичних засобах, якими користувалася. Від декотрих продуктів повністю відмовилася і зрозуміла, що не стану рекомендувати або рекламувати у власному блозі косметику, у складі якої є, наприклад, мікропластик або мінеральне масло. В мене з’явилися нові чіткі правила співпраці з різними брендами та компаніями. Я знаю, що такий підхід обмежує рекламні можливості, але це моя відповідальність перед самою собою та єдність між словами та діями.

Моя матуся хоч і не відмовилася від пластику, але допомогла мені у свій спосіб. Я надихнула її пошити для мене купу мішечків з тканини для покупки фруктів та овочів. Спочатку мені було трішки соромно ходити за покупками з власними мішечками – я боялася, що на мене будуть дивитися з подивом. Сьогодні мені, навпаки, в радість зайвий раз пояснити, чому я не хочу користуватися пластиковим пакетом.

На сайтах recyclemap та «Велика епоха» є дуже корисні мапи, де вказано місця по прийому різних відходів. Перед тим, як почати сортувати, раджу знайти в своєму місті пункти прийому вторинної сировини та дізнатись, що саме можна відносити до них. Якщо ж у певному місті немає таких пунктів, то наступні кроки підвищать рівень екологічності життя:

1.      Дізнатися про місця прийому макулатури, скла або металу – зазвичай, вони є у кожному населеному пункті.

2.      Пошити мішечки для зважування фруктів та овочів зі старого одягу, як бавовняного, так і синтетичного. До речі, мішечки з органзи дуже файно виглядають, їх легше прати і вони швидше сохнуть. Раджу зважувати фрукти та овочі окремо, а не у самому мішечку, адже він додасть кілька копійок до вартості за рахунок власної ваги.

3.      Купувати крупи не у пакуваннях, але на вагу.

4.      Передивитися своє харчування та відмовитися від зайвих пластикових пакувань.

5.      Купувати продукти на ринках, а не в супермаркеті.

6.      Замість великих пластикових пакетів складати «магазинний врожай» до авоськи.

7.      При замовленні доставки їжі вказувати, що вам не потрібні пластикові прибори та зайві серветки. В мене є знайома, яка навіть пише у коментарі до замовлення, що сплатить його, тільки якщо ця умова буде виконана.

8.      Взяти за звичку носити з собою пляшку для води. В мене невеличка скляна. Влітку з нею дуже зручно, адже є кафе, де можна безкоштовно набрати питну воду.