Сьогодні у проекті «Реальні історії сортування» в рамках програми Coca-Cola «Еко-шпаргалка» ми розмовляємо з Анною Гресь — блогером та акторкою гумористичного шоу «Мамахохотала». А ще активною сортувальницею відходів та прихильницею Zero Waste. Аня розповіла нам про те, як соціальні мережі вказали їй шлях до сортувальної станції та як набути корисних звичок у повсякденному житті.

Я дізналася про сортування завдяки шеф-кухарю Євгену Клопотенко. У себе в сторіз він показав «некульки», мішечки для зважування фруктів, овочів та круп, вироблені з тканини, і затегав магазин «Україна без сміття», де ці мішечки продаються. Я перейшла на сторінку «Україна без сміття» і побачила, що у Києві є сортувальна станція, на яку можна привозити сміття, сортувати його, а потім воно йде на переробку. Мене це так надихнуло, що того ж вечора я дістала картонні коробки, поставила їх на балконі та одразу ж почала роздільно збирати всі відходи крім органіки. Через місяць я поїхала на станцію. Там мене зустріла Євгенія Аратовська, засновниця громадської організації. Вона провела екскурсію, розказала про правила сортування та види пластику. Ми також разом відсортували сміття, яке я привезла з собою. Після цього візиту сортувати вдома вже було значно легше.

Коли я була на станції, то показала весь процес сортування підписникам своєї сторінки в Instagram. Зворотня реакція була позитивною. Більше того, мені почали надсилати фотографії балконів із контейнерами для сортування, відмічати мене у сторіз, коли хтось їхав до «України без сміття». Тішуся з того, що мене асоціюють із екологічним рухом та сортуванням, а не з тими блогерками, які фотографують свої сідниці та виставляють їх в Instagram.

В мене був шок, коли прийшло усвідомлення скільки ж сміття я продукувала раніше – майже щодня ми з чоловіком відносили на смітник повний пакет відходів. Віднедавна все змінилося. Органічні відходи йдуть на смітник, а раз на місяць я їду на станцію з 60-літровим пакетом несортованого сміття. Ті відходи, які не можуть стати вторинною сировиною, я віддаю на спалювання. Це коштує 100 гривень за великий пакет. Також я налаштувала регулярний щомісячний платіж на підтримку станції, бо ця організація має жити та розвиватися.

На самому початку складно було привчити себе мити та сушити пакування, а також не викидати його автоматично до смітника. Але це просто звичка, яку ми вже виробили разом із чоловіком. До речі, він так само нормально ставиться до всього процесу – розрізає банку від сметани, ретельно вимиває її, висушує та відносить до потрібного контейнера.

Коли я показала у сторіз, як ми вдома окремо збираємо відходи, аудиторія глядачів розділилася. Хтось писав «то це так легко!», а інші казали щось на кшталт «скільки того життя, щоб марнувати його на миття сміття» або «чомусь в нас не як в Норвегії, де відходи миють на сміттєпереробних заводах?». Таким я відповідала: «Ви шо, на приколі? Тобто цю застарілу і вже смердючу пляшку від ряжанки повинен хтось на заводі вимивати? Вдома ви це зробите за 30 секунд, а скільки користі для екології!». Але є й ті, хто все одно каже мені, що не буде сортувати. Чому так? Бо ліньки! Але я також розумію, що для когось процес сортування дійсно енерговитратний. В мене є автівка, на якій я можу швидко доставити сміття на станцію, а комусь доведеться у свій вихідний їхати через все місто громадським транспортом з величезним пакетом. Проблема в тому, що в Україні немає законодавчих норм стосовно роздільного сміття та заводів по переробці сміття. Люди хочуть це робити, але в них тільки два шляхи: або викидати все на загальний смітник, або відвозити на станцію «України без сміття».

Тим, хто доки не може відвозити відсортоване сміття на станцію, я раджу зменшити використання пластику:

1.      Обирати яйця в упаковці з пап’є-маше, а не пластиковій.

2.      Ходити на шопінг з еко-торбою, аби не купувати щоразу ці величезні кульки, які опиняються у смітнику.

3.      Зважувати фрукти, овочі, крупи у маленьких мішечках із тканини, а м’ясо – у багаторазовому пластиковому контейнері.

Дуже хочу, щоби збір скляних пляшок та макулатури став трендом та не асоціювався з чимось непривабливим. В Україні є підприємства, які виробляють багато товарів із вторинної сировини, але везуть її з Європи, де вона коштує дорого, бо їм недостатньо того, що збирається по країні.

Як почала сортувати, то помітила, що стала споживати значно менше. Більше не купую нічого зайвого – я справжній Робот Зеро, який усвідомлює важливість мінімізації відходів, не купує зайвого та використовує речі багато разів, а ще економить воду та електроенергію.

Сталий спосіб життя торкнувся й мого гардеробу. Я перестала накопичувати одяг та позбавляюся того, який вже немає бажання вдягати. Для цього я створила сторінку в Instagram, на якій за допомогою аукціону розпродаю власні речі. Хто завгодно може взяти участь у торгах, зробити ставку та стати власником якісного одягу. Є люди, які тішаться з того, що в них тепер буде сукня від Ані Гресь, а для когось це можливість придбати круту річ за невеликий кошт. Отримані кошти йдуть на благодійні проекти.

Я не витрачаю гроші на супербрендовий одяг. Замість цього я подорожую. Станом на цей рік я відвідала вже 40 країн. Емоції та враження від подорожей для мене це більш значущі ніж те, що я вдягнула. Прислів’я «Не здаватися, а бути» стає все більш актуальним для шоу-бізнесу. Хвалитися брендовими речами вже немодно. Головне – це те, що в тебе всередині, а не ті бренди, в які ти вдягнений. Ходи хоч із авоською, але будь людиною.

Такі проекти як Zero Waste School підживлюють надію на світле та більше екологічне майбутнє. Це ж круто, що дітей з малечку вчать сортуванню та розказують про різні типи відходів. Я сама майбутня мама, і буду навчати свою дитину любити Землю, піклуватися про нашу природу з самого початку. Думаю, що з кумедними персонажами з еко-екзамену це буде легко і весело.

 

*«Світ Без Відходів» — це концепція The Coca-Cola Company, яка включає в себе сукупність цілей сталого розвитку. Компанія має на меті до 2030 року збирати та переробляти стільки ж упаковки, скільки напоїв виробляє та продає; повертати природі усю воду, яка використовується для виробництва напоїв та зробити 100% своєї упаковки придатною до вторинної переробки.