На підтримку програми «Еко-шпаргалка» Coca-Cola об’єднала людей різних професій у проекті «Реальні історії сортування», де вони розповідають власні історії усвідомленого споживання та діляться лайфхаками, з якими легко стати грамотним сортувальником та відповідальним споживачем.

Евгенія Аратовська — засновниця громадської організації «Україна БЕЗ сміття», яку підтримують Coca-Cola в Україні та Фундація Coca-Cola. Мета організації – нуль відходів на звалищах, а це повністю відповідає меті Coca-Cola, викладеної в рамках концепції «Світ Без Відходів»*. «Україна БЕЗ сміття» має не лише сортувальні станції, вони також організовують освітні проекти, співпрацюють з державними організаціями та займаються еко-адаптацією підприємств. Евгенія розповіла нам про свій довгий шлях до заснування організації і перешкоди на ньому, про відповідальність бізнесу перед громадянами та про те, як просто взяти і почати сортувати сміття та вже ніколи не полишати.

6 років тому я жила за містом і в мене були великі плани зайнятися органічним фермерством. Було бажання вирощувати свіжі салати та овочі для ресторанів. Але раптом я дізналася, що люди, які хочуть купити землю для еко-фермерства, взагалі ніяк не захищені від ймовірності того, що одного дня поруч із їх ділянкою не з’явиться звалище небезпечних відходів. Тобто ви вкладаєте кошти, хочете займатися доброю справою, але в будь-який момент маєте реальний шанс втратити весь свій бізнес через такі обставини.

Коли я почала досліджувати законодавство про відходи в Україні, то побачила, що воно має вигляд такого собі мішка із дірками, з якого в усі боки неконтрольовано сиплеться сміття. До Майдану я наївно вважала, що в державних установах сидять справжні експерти та професіонали. Після Майдану побачила, що еко-посади обіймають двієчники, які не знають, як вирішувати проблеми і не хочуть це робити. Сортування 4 роки тому вважалося «брудною» і не надто популярною темою. Я ж зрозуміла, що треба зробити її привабливою, аби «продати» ідею сортування сміття суспільству.

Спочатку я стала блогеркою, яка на власному досвіді хотіла дізнатися, що відбувається зі сміттям у країні. Сама робила репортажі зі звалищ, записувала інтерв’ю з представниками органів влади та переробними заводами, говорила про власний досвід сортування та висвітлювала проблеми в цій сфері. А оскільки писала я дуже просто та зрозуміло, то люди зацікавилися моїми матеріалами та змогли завдяки ним побачити перспективу змін. Тоді я тільки  починала штовхати цей рух. Вважала тоді і зараз себе просто маленькою цеглинкою, яка може стати хорошою основою для правильних змін у майбутньому.

Сторінка «Україна без сміття» злетіла за перші місяці існування від 0 до 3 тисяч підписників. Зараз, до речі, в нас вже 57 тисяч підписників.

Нашим головним завданням було надихнути людей зазирнути до сміттєвого кошику та буквально познайомитися зі своїм сміттям. Зробити це можна тільки через роздільний збір. Дехто говорить, що єдиним рішенням є Zero Waste. Але як можна прийти до життя без відходів минаючи сортування? А ніяк. Це як необхідний перший клас, який допомагає тобі перейти у другий і так далі. Ми орієнтуємося на широке коло людей, які або ще не усвідомили необхідність сортування, або тільки роблять в цьому перші кроки. І ці перші кроки ми допомагаємо зробити, щоб поступово удосконалювати свою особисту сміттєву культуру до «нуль відходів» на звалища. Коли нема чого викидати, бо всі відходи правильно розділяються і навіть не утворюються.

Я пройшла еко-екзамен, який розробили Klitchko Foundation та Coca-Cola, і здогадайтеся хто я? Так, я Павучиха Поліна. Я – майстриня у сортуванні, яка не просто знає до якого контейнера покласти відповідку пляшечку, а ще пам'ятаю про те, що пляшечку треба помити, просушити, стистуни і прикрити кришкою.

В Україні 40 000 звалищ, під якими щодня псується земля і грунтові води. Ці звалища часто розташовані в передмісті, у маленьких селах, де сміття скидається майже комусь під вікна. В таких селах немає заможних жителів чи депутатів, тільки прості люди, які мовчки страждають, хворіють та вмирають від невиліковних хвороб через це сміття. Такий от геноцид людей звалищами.

Викинути сміття на звалище в Україні коштує сьогодні 10-50 грн на людину на місяць, а щоб переробити його - у 5-10 разів дорожче. Чиновники кажуть, що люди не потягнуть платити стільки за переробку, але ті ж самі люди витрачають більше тисячі гривен щомісяця на ліки від хвороб, які виникають через погану екологію.

Відкриття наших сортувальних станцій дало нам можливість переконати владу в том, що в Україні живуть люди, які здатні сортувати та платити за утилізацію відходів.

Треба дивитися на сміття як на прибутковий ресурс. В Україні є підприємства, які виготовляють товари з вторинної сировини, але сьогодні закуповують вони її за кордоном – пластик везуть із Африки, а склобій – з Белорусі. А все це тому, що в Україні не створено умов, щоб системно збирати вторсировину. Наші політики мають створити таку систему поводження зі сміттям, яка дозволить заробляти на вторсировині та розвивати підприємства, які з нею працюють.

Що ж можна знайти у смітниках українців?

1.      Органіку – 50% всього сміття, яку можна перетворити на компост.

2.      Цінну упаковку, придатну для переробки – скло, папір, пластикові пляшки, металеві упаковки – 30%.

3.      Небезпечні відходи – техніку, електронні та зарядні пристрої, батарейки, ртутні лампи, ліки – вони трапляються не кожного дня. Їх потрібно одразу ж вилучити із загального сміття і зберігати окремо, щоб здати на безпечну утилізацію.

4.      Залишок, непридатний до переробки – наприклад, одноразовий пластиковий посуд і тара, вологі серветки і пластикові соломинки. Від цієї категорії сміття потрібно максимально відмовитися, шукати йому альтернативи.

Найбільший ефект від «України без сміття» – це натхнення змінити щось в країні.

Сортування покращує якість життя наступним чином:

1.      Вже за 2 місяці ти звикаєш сортувати. Перший висновок, який робиш: мамоньки, це я стільки сміття відправляв на звалища?

2.      Сортування пов’язано зі свідомим споживанням. Через 3 місяці сортування, з’являється чітке бачення того, як скоротити певну категорію відходів.

3.      Зникає бажання фінансувати Китай дешевим шопінгом та купувати мас-маркет. Натомість з’являються воля і гроші (!) купувати більш якісні речі, які коштують дорожче, але довше використовуються.

4.      Ти вчишся здоровому харчуванню, яке заощаджує чималі гроші. Ось як ми за місяць заощаджуємо мінімум 5 тисяч гривень тільки на харчуванні. Вдома я готую їжу, складаю її в багаторазові контейнери, які беру з собою до офісу та даю дітям в школу.

5.      Ти даєш друге життя одягу. Інакше дивишся на секонди, а одяг, що став нецікавий, перешиваєш, продаєш чи віддаєш на благодійність.

6.      Якщо ти сортуєш відходи, то тобі нема чого викидати. Те, що я сама відношу до смітника – це тільки ватні диски, паперові серветки. Чеки з магазинів йдуть на високотемпературне спалювання, вушні палички я купую тільки на дерев’яній чи паперовій основі, а не пластикові.

*«Світ Без Відходів» — це концепція The Coca-Cola Company, яка включає в себе сукупність цілей сталого розвитку. Компанія має на меті до 2030 року збирати та переробляти стільки ж упаковки, скільки напоїв виробляє та продає; повертати природі усю воду, яка використовується для виробництва напоїв та зробити 100% своєї упаковки придатною до вторинної переробки.