На підтримку програми «Еко-шпаргалка» Coca-Cola об’єднала людей різних професій у проекті «Реальні історії сортування». Дізнайтеся, як відомі українці прийшли до усвідомленого споживання, їхні перші кроки у сортуванні, поради, як налагодити процес вдома та лайфхаки як подолати себе та стати грамотним сортувальником і відповідальним споживачем.

Наша перша героїня — Ольга Руднєва, директорка Фонду Олени Пінчук. Під її керівництвом, Фонд Олени Пінчук та Фундація Coca-Cola започаткували проект «Я зможу», який спрямований на посилення ролі жінок у суспільстві. Його головна мета – довести, що жінка в Україні може стати успішною в будь-якій сфері. Нещодавно в Діалог Хабі, просторі фонду Олени Пінчук, разом з Кока-Колою були встановлені спеціальні баки для сортування, та вся команда разом з відвідувачами почали набувати корисних еко-звичок. В своєму інтерв’ю Ольга розповідає про те, як сортують в інших країнах, як вона прийшла до усвідомленого споживання та що таке відповідальний бізнес.


Я розуміюся на ситуації, яка склалася зі сміттям у світі. Я багато подорожую і мене дуже засмучує те, що відбувається зараз у світі. В Індонезії, на Балі, на Філіппінах. Нещодавно була у Камбоджі і це просто жах. Всі ці яскраві фотографії Камбоджі в Instagram зробити край важко: треба довго фокусувати камеру, аби у кадр не потрапили звалища сміття. Його лишають як місцеві, так і туристи. На Балі я приїхала на курорт для дайверів, коли почалися дощі. Прокидаюся вранці і дякую за те, що це останній день мого перебування на курорті, бо все море вкрите товстим шаром сміття. Під час дощів воно збирається на березі, а коли змінюється течія, то багато «цікавого» припливає з Індонезії. Це катастрофа! Найчарівніші куточки планети сьогодні засмічені до нестями.

В Україні теж справи не найкращі. Верховина, яку ще називають «українською Швейцарією», завалена стихійними звалищами. Це так дивно, така краса: синє небо, білі верхівки гір, зелена долина та здоровенні купи сміття. Coca-Cola підтримує два великі проекти для рятування українських Карпат: «Верховина Сортує», який впроваджує «Україна Без Сміття» та «Поселення ZERO відходів», що впроваджується неурядова організація Всеукраїнська екологічна ліга. Тішуся, що хтось бере на себе відповідальність вирішувати такі масштабні проблеми зі сміттям в Україні.

Коли я жила у Швейцарії, то сортувала сміття дуже ретельно. Робила це не тому, що я така кльова дівчинка, а тому що за несортоване сміття ти сплачуєш дуже великі штрафи. Одного разу я цей штрафний квиток отримала. І мені довели, що це саме моє сміття, бо в ньому знайшли конверт з моєю адресою. Уявіть, там є люди, які відповідають за перевірку сміття та пошук свідчень, які наштовхнуть їх на винного.

Але вся інфраструктура Швейцарії побудована так, що тобі зручно сортувати. Кожного ранку я відчувала себе ніби у старому фільмі, коли зі скляними пляшками з-під молока, дзвінкою у прямому сенсі ходою йшла до магазину, де приймали тару. Відсортоване сміття складається у відповідні контейнери у власному будинку. Немає потреби везти його за 33 км, аби здати на переробку. Але якщо ти вперше та вдруге сплатив штраф, то після третього порушення в тебе заберуть баки для сортування і тобі доведеться відвозити сміття на спеціальні станції. Тобто система сортування в Україні – це аналог швейцарського покарання за несортування.

Ми використовуємо забагато пластику в нашому повсякденному житті. Пам’ятаю, що за часів мого дитинства пластикові пакети вважалися цінністю. Їх мили та сушили на балконах. Ставлення до цього клаптику поліетилену було таке, ніби це сумка від Chanel. А нещодавно я зайшла за подарунком до дитячого магазину і була шокована тим, скільки пластику використовується для іграшок та пакувань для них: куди не подивись, реально тільки пластик. Або візьмемо еклер. Його можна придбати у пластиковому чи паперовому пакуванні – я голосую за паперове. В магазині я двічі подумаю, як саме можна придбати продукт: в одній великій пляшці чи декількох маленьких, в папері чи пластику.

Сподіваюся, що рано чи пізно Діалог Хаб, простір Фонду Олени Пінчук, стане справжнім зеленим офісом, приклад якого люди захотять наслідувати. В лекторіях вже стоять стільці з переробленого пластику. Також ми намагаємося якомога більше використовувати перероблений папір, тому будемо співпрацювати з організацією «Зелений птах», яка самотужки переробляє папір та виготовляє з нього стаканчики для кави та води. Авжеж, ми започаткуємо повноцінне сортування сміття.

На мій погляд, сортування сміття – це звичка. Саме через те, що ми працюємо з дуже відкритою молоддю, ми впевнені, що саме вони зможуть набагато швидше опанувати її. Після лекцій по вдяганню презервативів, вони цікавляться екологічністю презервативу як такого та бажають дізнатися, скільки часу потрібно на те, аби презерватив, як тип сміття, розклався у навколишньому середовищі. Наше покоління взагалі не думало про це, а сьогоднішня молодь замислюється.

До речі, моя мама, коли ми ще жили в Донецьку, була першою, хто зробив компостну яму на дачі. Це було 20 років тому. Не впевнена, що в мене колись буде така яма, але багато моїх друзів сортують органіку і роблять із неї компост.

Маю також розповісти, що я знайшла час, щоб пройти еко-екзамен, розроблений Coca-Cola та Klitschko Foundation для Zero Waste School, який навчає дітей сортувати. От точно не думала, що я – черв’як Леонід 😊 Справді, не так вже й багато людей знають про компостування відходів. Наприклад, мало хто знає, що серветки та лотки з-під яєць можуть бути частиною компосту, а не макулатури. Будь-що жирне та сам жир не переробляться та не компостується. І взагалі продукти тваринного походження не підлягають компостуванню. Скажить чесно, ви про це знали?

Моя еко-звичка намбер ван – це використання багаторазової чашки to-go для кави з переробленого пластику. Вона завжди в моїй сумці і мені не потрібно використовувати пластикові стаканчики, якщо я зупинюсь десь по капучіно. Ввечері я мию цю чашку і повертаю до сумки.

Мені подобається, коли ми даємо друге життя речам. Я б хотіла бачити не просто посортоване сміття, а речі, які можна створити з перероблених матеріалів, наприклад з пластику чи паперу – вони мене надихають. У Києві є кафе, де стоїть лавка з перероблених пластикових кришечок. І для молоді це класна історія про те, що ти можеш постійно змінювати власну форму. Можеш бути кришечкою, а можеш – лавочкою. І навіть такий звичайний приклад, як переробка тари, може надихнути підлітків обрати напрям для особистих змін.

*«Світ Без Відходів» — це концепція The Coca-Cola Company, яка включає в себе сукупність цілей сталого розвитку. Компанія має на меті до 2030 року збирати та переробляти стільки ж упаковки, скільки напоїв виробляє та продає; повертати природі усю воду, яка використовується для виробництва напоїв та зробити 100% своєї упаковки придатною до вторинної переробки.