Ми живемо у цікаві часи. Ніби то вже давно жінки в Україні та світі мають право голосу, право на освіту та взагалі бути рівноправним членом суспільства. Але чому відчуття рівноправності та взаємної поваги не завжди відчувається у повітрі? Чому жінки працюють більше, а отримують менше? Чому жінки досі виконують усі домашні справи, доглядають за дітьми, а чоловіки майже ніколи цього не роблять?

Ми чуємо терміни «об’єктивація», «сексизм» та «дискримінація» все частіше через те, що жінки у всьому світі борються за рівноправ’я з чоловіками та рівні та гадні умови не тільки праці, а й суцільного життя!

Проект «Я зможу!» зробив велику справу – дослідив проблему гендерних стереотипів. Дослідження виявило уявлення українців про роль жінки у суспільстві, яка досі залишається достатньо патріархальною та консервативною. Наприклад, значна частина опитаних відмовляє жінкам у праві вийти за межі родини, бути успішними в кар’єрі та активними й незалежними в особистих стосунках. Хоча більшість стереотипів, запропонованих у дослідженні, все ж не були підтримані ані жінками, ані чоловіками.

Онлайн-опитування у соціальній мережі Facebook визначило ставлення українців до найпоширеніших стереотипів щодо жінок, які стають справжніми соціальними ярликами, що навішує наше суспільство на жінку.

65% респондентів вважають, що жінка визначається за рівнем привабливості, що вона в першу чергу має бути «красунею». 59% досі схильні думати, що жінки —  слабка стать. 40% впевнені, що чоловік може дозволити або заборонити жінці якісь вчинки. При цьому 30% впевнені, що саме жінка має йти на компроміси.

Білявок вважають обмеженими (23%), жіноча ініціатива в стосунках сприймається як легкодоступність (21%), жінку за кермом коштовної автівки називають утриманкою (21%), а жінку у короткій спідниці вважають повією (22%).

Деякі стереотипи здебільшого підтримуються чоловіками (Жінка — в першу чергу красуня, Жінки слабкі в математиці, Силові професії – не для жінок), а деякі, як це не дивно, – жінками (Жінка – слабка стать, Жіноча ініціатива — легкодоступність, Жінка має прагнути до стандартів краси, Заміжжя — життєва мета кожної дівчини)

Незважаючи на те, що молодь вважається більш прогресивною та вільною у своєму ставленні до гендерних питань, частина стереотипів підтримується саме молодими людьми (Жінка – слабка стать, Всі блондинки — дурепи, Жінки у владі — шкода родині, Жінка в короткій спідниці — повія, Ведення домашнього господарства — справа жінки).

Кількісне онлайн опитування, у якому взяли участь 1 000 респондентів зі всієї України, проводилося у грудні 2018 року.

В ході дослідження була проведена серія інтерв’ю з експертками, які працюють з темою гендеру та захисту прав жінок. Вони прокоментували результати дослідження та оцінили сучасну ситуацію щодо гендерних проблем в Україні.

Олена Єна, директорка програми Жінки-Лідерки, Національний Демократичний Інститут: «На моє переконання, трагічні події – революція, війна, криза, які ми переживаємо як нація, водночас є своєрідними каталізаторами швидких суспільних змін. Україна скасувала ганебний список заборонених для жінок професій, запровадила ґендерні квоти на місцевих виборах, активно впроваджує ґендерно-орієнтоване бюджетування і цей список можна продовжувати… Важливо показувати через такі дослідження, що ми таки рухаємось вперед, і що переважна більшість українців, що мислять, прагнуть нової якості самореалізації, яку не обмежують середньовічні або совкові уявлення про жінок та чоловіків».

Єлизавета Кузьменко, правозахисниця, авторка блогу про права людини на УП:Життя: «Проведене опитування вкотре довело, що українське суспільство все ще перебуває в полоні застарілих уявлень щодо жінок та часто керується стереотипами у своїх щоденних практиках. З іншого боку, все більше стереотипів втрачають свою актуальність, переходячи в площину міфічного сприйняття і залишкової пам’яті. Звичайно, що ці уявлення "якою має бути жінка" – абстрактні, але вони можуть проявлятися в повсякденних діях кожного і кожної, хто їх транслює. Загроза цих стереотипів у тому, що вони можуть трансформуватися в упередження, а далі в дискримінацію».

Анастасія Дєєва, виконавча директорка БО «100% Життя»: «Якщо ми говоримо про права жінок, ми повинні їх навчати, щоб вони могли розуміти, що мають право сказати «ні». Що вони не є об'єктом, а паритетним суб'єктом. Що у них такі ж права і свободи, як і у чоловіків, вони мають право ставати професіоналами і досягати вершин. Що материнство це нормально, і держава і суспільство повинні забезпечувати інфраструктуру, щоб жінка, залишаючись жінкою, могла реалізовувати свій людські потенціал».

Підготовлено за матеріалами "Я зможу!"