Їм радили бути егоїстами, любити свої цілі, шукати себе, не витрачати час на компроміси, робити крок вперед, бігти, вчитися, читати, шукати факти, не залишатися байдужими, боротися за свої права і свободи, знаходити час на тих, хто має менше за них.

Їхні порадники – найкращі спортсмени світу, найвпливовіші люди цього століття, ті, хто привів Трампа до президентства, і ті, хто був поруч з Обамою кожного дня його каденції, найкращі військові журналісти й автори книг, у яких історію розказано очима тих, хто її робив.

Вони – молоді лідери, яких обрали на молодіжну панель 14 Ялтинської Європейської стратегії з усієї України.

З їхніх діалогів, запитань і відповідей склалося дві картини світу. Картина молодої прогресивної України, яка вагається, яка шукає опору, яка надихає, яка розвивається, яка готова. Її узяли з собою ті, хто ділився своїм досвідом.

І картина зрілого досвіду, колишніх досягнень, помилок і висновків, які досі турбують. Така картина залишилася в пам'яті тих, кому пощастило провести ці два дні в пошуках відповідей і в пошуках правильних запитань.

Впродовж цих двох днів багато кивали і спікери, і аудиторія, сміялися по обидва боки, робили позначки, фотографії й назавжди змінювалися.

Гості Білої Зали, які випадково забігали на сесію з молодими лідерами, вигукували: «Керрі в молодих лідерів відрізняється від Керрі на основній сцені!» Тут розмова мудрості з юністю. Розмова досвіду з цікавістю. Тут розповідали історії про Рейгана, зустрічі з Путіним, роботу з Клінтоном і Обамою, тут чесно зізнавалися, якими були дитячі мрії й чому присвячені ненаписані книги. Тут кожен зі спікерів говорив: «Ви – майбутнє».

Які поради давали світові лідери тим, кому належить будувати Україну?

Джон Керрі: Ви – саме ті люди, які дійсно можуть щось змінити.

Джон Керрі у своїй короткій вступній промові сказав, що світова історія – це історія постійної боротьби. За рівні права, за території, за свої переконання, за краще майбутнє.

Він говорив про зміни клімату, про те, що понад 2 мільярдів дітей у всьому світі не мають доступу до освіти, відповідав на запитання про штучний інтелект і про те, як технології змінюють світ.

«Ви – саме ті люди, які дійсно можуть щось змінити. Я був в Україні під час Майдану, я знаю ваші надії, і хочу ще раз повторити, що Україна стала міжнародним символом протидії тиску й вторгненню. Те, що ви вирішите робити як студенти і як громадяни – дійсно важливо. Але ви маєте боротися. Як ви будете вести свою боротьбу? Говоріть з батьками, друзями, політиками! Так, це не просто, часом навіть ризиковано. Це постійний процес. Але ви маєте пам'ятати, що майбутнє України визначиться впродовж кількох наступних років, і яким воно буде – залежить від вас».

Молоді люди запитували Керрі про те, як він ухвалював рішення, що впливали на мільйони, можливо мільярди людей у всьому світі, і він знизував плечима: «За допомогою здорового глузду». Говорив, що задоволений більшістю ухвалених рішень. На коментар про те, що політична система США надзвичайно стабільна й передбачувана, він розсміявся: «Я б так не сказав. Подивіться, хто зараз наш президент!»


Майже кожного спікера запитували про кібербезпеку, штучний інтелект і нові технології. «Не бійтеся того, куди рухається наука, – відповів Джон Керрі, – Я вірю, що люди зможуть знайти собі нові заняття. Поява нових технологій породить нові професії. У 19 столітті половина населення Америки працювала в сільському господарстві. Поява нових технологій призвела до того, що сьогодні лише два відсотки американців зайняті в сільському господарстві, і ці два відсотки виробляють в рази більше продуктів. І люди знайшли, чим займатися. Я не турбуюся про штучний інтелект. Ми потребуємо більше лідерів, які допоможуть трансформувати цей світ, допоможуть людям знайти себе в нових професіях».

Кондоліза Райс: Робіть те, що складно для вас

«Я сподіваюся, ви вивчаєте щось, що дійсно любите, – сказала Кондоліза Райс у перші хвилини свого спілкування з молоддю, – бо якщо ви знайдете те, що вас дійсно цікавить, те, що ви полюбите, ваше життя стане кращим. Я хотіла бути піаністкою. Після того, як я зрозуміла, що не буду найкращою, я пішла на курс з міжнародної політики. І з цього все почалося.

По-друге, я закликаю вас робити те, що вам складно. Якщо ви маєте здібності в математиці, йдіть на курси з письменницької майстерності або читання. Якщо ви зможете робити те, що складно для вас, і зможете робити це добре, це подарує вам упевненість, підвищить вашу самооцінку.

По-третє, я хочу порадити вам з оптимізмом дивитися в майбутнє. Незважаючи на весь негатив у пресі, пам'ятайте: демократії залежать від громадян, які важко працюють кожного дня для того, щоб працювали демократичні інституції. Сподіваюся, багато хто з вас стане державними службовцями, адже немає нічого кращого за службу своїй державі, своїй країні».

Коли ми запитали Кондолізу Райс про те, що необхідно робити жінкам і чоловікам, щоб домогтися більшої кількості жінок на керівних позиціях, вона відповіла дуже просто: «Жінки повинні зробити крок вперед, і ще один, і чимдуж майнути. І це не так просто! Недостатня кількість жінок на керівних позиціях – це проблема не лише України. Жінки – це 50% населення, тоді як у політиці й на ключових позиціях цей відсоток не перевищує 20. Але ці цифри не збільшаться, якщо жінки не будуть готові встати й зробити крок вперед. І я б сказала чоловіками і хлопчикам – підтримуйте ваших дівчаток і жінок! Сьогодні у вас є мами, можливо, одного дня у вас будуть доньки, дайте їм майбутнє, адже їхнє майбутнє залежить і від них самих, і від вашої підтримки».


Кондоліза Райс говорила про те, що немає сенсу чекати, поки всі проблеми вирішаться – починати будувати сильну, демократичну Україну треба сьогодні. Вона говорила про те, що можливості, які мають молоді люди сьогодні, набагато більші за ті, що були в неї у їхньому віці: «І я б хотіла вірити в те, що ми створили основи для цього. Що наша робота пройшла не дарма. Наприклад, у кожного з вас є можливість вчитися. Спробуйте отримати освіту в іншій країні. Вчитися в чужій країні – це виклик. Вивчайте іноземні мови. Допомагайте тим, хто має менше за вас. Допомагайте тим, хто бідніший, хто обділений увагою й турботою. Допомагаючи їм, ви зрозумієте, що допомагаєте собі».

Її мова, її постава, її поради робили з неї ідеальну рольову модель. І, звичайно, ми не втрималися і запитали, на кого вона рівнялася в різні моменти свого життя: «Моїми рольовими моделями були люди мистецтва. Коли я пішла на курс з міжнародної політики, моїм викладачем був Джозеф Корбел, колишній чеський дипломат і батько Мадлен Олбрайт. Джозеф відкрив мені світ політики, і тоді я зрозуміла: це те, що я хочу робити. Він став моєю рольовою моделлю. У цьому є дуже важливий урок: якби я чекала на чорну жінку, щоб зробити її своєю рольовою моделлю, я б чекала дуже і дуже довго. Але я стала нею.

Іноді зробити що-небудь вперше можна швидше, ніж дочекатися прикладу. Вам треба знайти людей, які будуть підтримувати вас, які побачать у вас те, що ви самі не можете побачити в собі. Знайдіть тих, ким ви будете захоплюватися, своїми діями переконайте їх, що вони повинні стати вашою підтримкою».

Допомагайте тим, хто має менше за вас. Допомагайте тим, хто бідніший, хто обділений увагою й турботою. Допомагаючи їм, ви зрозумієте, що допомагаєте собі.

Ньют Гінгріч: Лідер – це той, у кого є послідовники

Ньют Гінгріч нещодавно читав лекцію в Україні. Він відомий як автор книги «Зрозуміти Трампа» й завдяки участі у виборчій компанії президента. Він розповідав про твіти президента, його виснажливий графік, відсутність у нього досвіду в політиці й про його стрімкий злет. Відповідав на запитання про Паризьку угоду щодо клімату, про роль соціальних медіа в сучасному світі та виборчих технологіях, які допомогли стати Трампу президентом Америки.

Уже наприкінці свого короткого 30-хвилинного спілкування він дав кілька порад, які цього ж дня перекочували до десятків фейсбук-сторінок його слухачів: «Лідером може вважати себе той, у кого є послідовники. Почніть з цього. А ще – навчіться посміхатися на фотографіях. Незалежно від того, як ви себе почуваєте, який у вас настрій, посміхайтеся на фотографіях. Я в політиці вже близько 40 років, і це дійсно дуже важливий урок. Пам'ятайте про силу нетворкінгу, колекціонуйте людей. Постійно вчіться. Постійно тренуйте себе в субординації та дисципліні. Мені вже перевалило за 70, велику частину свого життя я в політиці, і кожного дня я дізнаюся щось нове. Кожного дня я приділяю дві-три години навчанню. Якщо здається, що я багато знаю, – це тому, що я багато знаю. Тому що кожного дня я витрачаю кілька годин мого часу на читання й навчання. Я постійно вивчаю звички й навички успішних людей, намагаюся зрозуміти, що допомагає їм бути ефективнішими.

Усі мої виступи й лекції починаються з аудиторії. Це не про те, що я хочу сказати. Це про те, що хоче почути від мене аудиторія. Хто ці люди в залі? Що їм цікаво? Чому вони прийшли? Що вони хочуть почути?»

Лідером може вважати себе той, у кого є послідовники. Почніть з цього. А ще – навчіться посміхатися на фотографіях.

Ньют Гінгріч, жартуючи, сказав, що в нього є чудовий виступ про Венесуелу, який він дуже хотів би зробити темою Ялтинської Європейської Стратегії. Але він розуміє, що в Україні ніхто не буде слухати про Венесуелу, тому він говорить про конфлікт з Росією, про Східну Україну, про територіальну цілісність. «Ось моя модель: завжди починайте з гумору, переходьте до того, що вас обурює або відразу надавайте інформацію, потім пояснюйте суть і закривайте виступ закликом до дії. Це стандартний формат, який я використовую вже 40 років».

Володимир Кличко: не кажіть «проблеми», кажіть «виклики»

Володимир почав з короткого виступу про важливість цілей. Він говорив про те, що перед тим, як що-небудь робити, необхідно чітко зрозуміти, яка ваша мета, і що на вас чекає, якщо не досягнете цієї мети. Володимир закликав об'єднуватися, шукати союзників серед друзів і конкурентів, говорив про любов до своєї мети й до того, що робиш.

«Найскладнішим рішенням у моїй кар'єрі було сказати НІ матч-реваншу з Джошуа Ентоні і закінчити свою 20-річну спортивну кар'єру. Раніше я уявляв, що я запросто зроблю це. Але насправді узяти цей кабель і висмикнути його з розетки, сказавши, що мою кар'єру завершено, виявилося дуже складно. 100 днів я витратив на те, щоб ухвалити це рішення. Але зрозуміти, чи правильно ти вчинив, не можна, поки не прокинешся наступного ранку. Сьогодні я знаю, що ухвалив правильне рішення».

Перебуваючи в ролі модератора дискусії світових лідерів з молоддю України, знову захотілося народитися на два десятиліття пізніше. Бути ними. Тими, хто сидить із запитаннями й боїться пропустити навіть звук. Бути тими, хто народився в епоху розвитку штучного інтелекту, подорожей без кордонів, соціальних мереж, постійного навчання та необмежених можливостей. Дивитися на світ їхніми очима, ставити свої запитання. Дожити до створення ліків від раку, створити ліки від раку. Дожити до перспективи створити свою копію в діджитал-світі, стати цією копією. І найдивовижніше, що це бажання не пов'язане з тим, що ти спілкуєшся з майбутнім, воно загострюється, коли спілкуєшся з видатним минулим.

 

Photo: YES, фотограф Валентина Ростовікова