У Бразилії триває Чемпіонат Світу з футболу. І, якщо вірити статистиці, за подіями на зеленому клаптику землі спостерігає 1/7 населення Землі, тобто майже 1 мільярд людей. Серед них, до речі, до 15% жінок :) 
Але були часи, коли гра у м'яч (пра-пра-прамати сучасного футболу) стосувалася абсолютно всіх та була сакральним дійством. 
Магічний м'яч напівбогів 
В індійців стародавньої Мезоамерики гра у м’яч виконувала одразу декілька функцій: ритуал, який забезпечував дощі та врожайність, спосіб зняти напругу в міжгрупових стосунках. 
01

Пам'ятний культовий диск майя 590  
У класичних містах майя гра була частиною поминального обряду. Як і стародавні греки, знатні індійці майя влаштовували урочисті ігри на честь героїв, що загинули. Деякі сцени таких ігор можна побачити на спеціальному посуді. 
02

Циліндрична ваза із зображенням сцени гри у м'яч, 700-900 рр.
М'яч для такої гри робили з каучуку – він був символом вільної, очищеної душі та одночасно плоду і сім’я. Зроблений з соку дерева-каучуконоса, що символізував кров, м’яч ставав втіленням душі, що міститься у крові, серці й голові живої істоти. Ще одне значення такого м'яча – «душа-дихання», символ вітру. Магія починала працювати з кожним ударом, злітаючи до небес, він «вибивав» з них блискавку та дощ. Саме тому такі ігри були традиційними і перед початком посівного сезону. 
Перший стадіони створювали так: вогнем розчищали майданчик у центрі поселення та огороджували його по всій довжині платформами, які можна назвати пра-трибунами. Пізніше постійний стадіон був розміщений на площі-криниці в оточенні храмів-пірамід. Структура стадіону відповідала уявленням майя про будову Всесвіту. 
У стародавньому місті Теночтитлан майданчик для гри назвали стадіон-дзеркало, оскільки найчастіше там проводили ігри для перевірки пророцтв, побачених жрецями у магічних дзеркалах. Найкращі гравці у м'яч прирівнювалися до напівбогів, що змінювало статус гри з масового на елітарний (у наші часи, наприклад, такий статус має гольф).
Жорстока пристрасть флорентійців
Цікаво, що елітарним цей вид спорту став і серед італійців. Його називали «тріангулум», і він був привілеєм князів. Хоча із самого початку був масовою грою флорентійців під назвою «кальчо», і мав таке широке розповсюдження, що коли у 1530 році до міста підійшли війська Папи Римського, гра продовжувалася.
03

У кальчо грали кварталами: Санта-Кроче (блакитна команда), Санта-Марія Новелла (червона), Сан-Спіріто (біла) та Сан-Джованні (зелена). У кожній команді було 27 гравців. М'яч був набитий козиною шерстю, а поле було майже сучасного розміру – 50 на 100 метрів.
До речі, ця гра була схожа на сучасний футбол не тільки полем і різнокольоровими командами, але й правилами – у кальчо вперше з'являються захисники, нападаючі та судді. Але на відміну від сучасного футболу – це була жорстока гра, дозволялося застосовувати прийоми кулачного бою та боротьби. Після кожного забитого м'яча команди мінялися позиціями на полі. Команда, що пропустила м'яч йшла з опущеним прапором, а переможці голосно співали пісень. Саме тоді й утворилися перші фанатські формування.
Блискучим гравцем у кальчо був римський антипапа Лев ХІ (Алессандро Оттавіано Медічі, 1535-1583).
04

У XIV столітті кальчо навіть присвятили окремий трактат. У ньому були написані правила тренування гравців: «Улітку – плавати, восени – їздити верхи, взимку – займатися боротьбою». У кальчо ж грали лише навесні. 
Витривалість ескімосів
Про цей трактат точно нічого не було відомо ескімосам, адже вони грали у м'яч лише з настанням морозів: від світанку до заходу сонця. Мета гри була дуже простою – не дати супротивнику заволодіти м’ячем. 
05

Військова підготовка китайців
У 2004-му році FIFA зробила сенсаційну заяву для фанатів футболу: найдавнішою футболоподібною грою була китайська гра цуцзюй. Перші згадки про неї відносяться до II ст. до н.е. 
06

Імператор Юнле, правління 1402-1424, дивиться гру придворних євнухів.
Цуцзюй входила до обов'язкової програми підготовки китайських воїнів і стала, у свою чергу, прообразом японської гри кемарі.
Спільна перемога японців
Кемарі – чудова вправа для людей будь-якого віку, і тому в ній немає переможців і переможених: виграють усі.
Мета гри – не дати м'ячу впасти. Для цього можна використовувати голову, ступні, коліна, спину та плечі. Майданчик був зовсім невеличкий – 6-7 кв. м, а м'яч зазвичай робили з оленячої шкіри та набивали ячмінним зерном. Коли шкіра м'яча ставала більш грубою, ячмінь виймали, а м'яч зшивали смужками кінської шкіри. 
У кемарі грають і сьогодні – матчі можна побачили у синтоїстських храмах. Гравці одягають історичні костюми «каригіну» періоду Хейарі та головні убори у вигляді воронячої голови. 
07

Англійська футбольна лихоманка
Навколо футболу в Англії ХІХ ст. також точилися неабиякі баталії. 70 футбольних команд грали за своїми правилами і не могли домовитися. Але команди об'єднували паби, чоловічі клуби та професійні спільноти. Тоді ж з'явився і перший футбольний тоталізатор – глядачі робити ставки перед початком матчу.

Футбольну лихоманку підтримували й газети:
«У велику П'ятницю наступного тижня у Лестері на крикетному полі відбудеться футбольний матч, у якому візьмуть участь 11 осіб (в основному працівники друкованих видань) з міста Дербі та стільки ж з Лестера. Переможці готові змагатися з командою такої ж чисельності з будь-якого міста Англії за приз, що не перевищує 25 фунтів».
08

Гра балансувала на грані «футбол-регбі» з жорсткими поштовхами, грою руками і, як результат, частенько була дуже травматичною.

У 1863-му році декілька лондонських клубів зібралися, щоб домовитися про єдині правила. Розуміння того, що хаос гальмує розвиток футболу як спорту і бізнесу, привело до створення Футбольної асоціації та розділення регбі та футболу.
Перший матч між національними збірними відбувся у 1872-му році. Це був матч між Англією та Шотландією, який закінчився внічию (0:0). Футбол швидко поширився і на численні британські колонії.
09

Початок української футбольної історії 
Першим футбольним містом України стала Одеса – саме тут був створений «Одеський британський атлетичний клуб».

10

«ОБАК», 1912.
Створення FIFA

На початку ХХ століття футбольних клубів стало так багато, що виникла потреба у єдиній організації для впорядкування світового футболу. Спочатку ці функції виконувала Футбольна Асоціація Англії, але її зусиль було недостатньо, тому до створення світової футбольної асоціації долучилися Бельгія, Данія, Іспанія, Нідерланди, Франція, Швейцарія і Швеція. ФІФА було засновано 21 травня 1904 року в Парижі (саме тому в загальноприйнятих повній та скороченій формі використовується французська назва). Трохи пізніше цього ж року до ФІФА приєдналася Німеччина, а ще через рік Австрія, Англія та Італія. Першим президентом ФІФА був француз Робер Герен.
Членство ФІФА розширилося за межі Європи з прийняттям Південно-Африканського Союзу в 1909, Аргентини і Чилі в 1902, і Сполучених Штатів у 1913. 
А перший Чемпіонат Світу з футболу відбувся у 1930 році.
11