Проходячи практику в Coca-Cola Ukraine, мені пощастило побувати на восьмому щорічному форумі і стипендіальній програмі «Завтра.UA» Фонду Віктора Пінчука, де мені випала честь безпосередньо стати учасником проекту, незважаючи на той факт, що попередні кваліфікаційні тури я не проходив. Приїхавши до академії, я одразу ж відчув і глибоко проникся атмосферою, що витає у повітрі, яка кардинально відрізнялася від тієї монотонної рутини, властивої суворому ритму повсякденного життя - якийсь дух згуртованості і енергії не покидав мене до останньої секунди прибування разом із стипендіатами 2015 року.
Зелені, жовті і рожеві футболки, валізи і сумки, і інші зовнішні атрибути - далеко не єдиний спільний елемент, який був присутній у кожного учасника і модератора проекту. Якщо бути більш конкретним, викроюючи не емпіричні особливості, я звернув увагу на вогонь бажання, вогонь прагнення і впевненості в очах кожної людини, яка тим або іншим способом була залучена до розвитку Форуму. Враховуючи ранній початок події, варто віддати належне Прем'єр міністру Великобританії (1997-2007рр), Тоні Блеру, який, використовуючи свою виняткову проникливість і красномовність, запалював вогники в тих очах, які ще тільки виринали зі сну. Солідний вигляд Містера Блера, обрамлений його непорушною респектабельністю, безцінним життєвим досвідом і визнанням на міжнародній політичній та економічній арені, дав потужний імпульс цієї рушійної сили підростаючого покоління. Мова Містер Блера і справді надихнула кожного присутнього в залі - кожне речення, кожне слово і навіть кожен погляд, який Блер м'яко кидав на публіку, несли глибоке смислове навантаження, підкріплене різними прикладами з його особистого життя для легкості сприйняття. Завдяки своєму високому порогу емпатії і конгруентності, він без жодних зусиль вмів заворожити аудиторію - як Палату Лордів у Великобританії, що складається з 785 політиків, так і невеликий зал, в якому були присутні близько 500 стипендіатів, журналістів, громадських діячів, телевізійників і інших везунчиків, яким вдалося пробратися в академію і насолодитися харизмою видатного політика.
forum

Наступні 2 дні проходили в дуже швидкому і, по-правді кажучи, властивому для подібного роду проектів ритмі - всі дотримувалися заданого розкладу, розпоряджаючись кожною хвилиною максимально раціонально, щоб встигнути виконати всю програму. Пуща Водиця - це, як на мене, ідеальна локація для проведення подібних молодіжних форумів, беручи до уваги кількість різних активних заходів і в принципі внутрішню динаміку другої частини форуму. Приїхавши в табір, на території якого стипендіати жили, харчувалися і готували свої проекти, в головному залі відбулося повторне неформальне й визначне відкриття Форуму. Цього разу кількість сторонніх очей і телевізійних камер було знижено до необхідного мінімуму, таким чином створюючи розріджену, утихомирену і дружню обстановку. Іншими словами, мені було дуже приємно знаходиться в оточенні людей, об'єднаних єдиною спільною метою - формуванню та зміцненню нового покоління інтелектуальної та ділової еліти країни.
Через кілька годин різних квестів і team-building, виснажені фізично, але піднесені морально і згуртовані духовно стипендіати знову зібралися в актовому залі, в якому провели решту дня в щирому і відкритому спілкуванні один з одним і презентаторами, які оповідали про свою вже второвану стежку успіху.
Другий день розпочався з ранкової зарядки, яка і справді «зарядила» всіх стипендіатів для майбутньої роботи над своїми проектами. Теми різнилися кардинально - від якихось концептів з більш психологічним та соціальним нахилом до більш точних наук, як енерго-інженерія, яка, до слова, посіла перше місце. Мене розподілили у відкриту тему, яка незабаром перетворилася в проект освітнього характеру, головною аудиторією якої були підлітки від 14 до 18 років. Чесно кажучи, я не був дуже залучений до процесу створення і розвитку самого проекту, проте я з великим і щирим інтересом спостерігав за головним кістяком нашої команди, який в основному складали стипендіати 2015 року - кожен учасник виявляв ініціативу, висловлюючи свої ідеї та сприяння досягненню поставленої мети. Амбіційність, завзятість і вченість - слова, які не покидали мою голову поки я знаходився в середовищі цих ерудованих і цілеспрямованих студентів. Це був прояв колаборації, синергізму і мотивації на дійсно високому рівні. Так ми пропрацювали над розвитком нашої ідеї до початку презентації наших проектів.
zavtra.ua

Заключний етап цього дводенного заходу відбувся в актовій залі, де зібралися всі учасники Форуму «Завтра.UA» і з нетерпінням чекали своєї черги, щоб виступити і презентувати свою унікальну ідею перед журі та іншим залом. Сказати, що в залі відчувалося надмірне напруження? Ні, тут, незважаючи на суперницьку обстановку, панувала глибока повага до проектів інших учасників, і, відверто кажучи, в деяких випадках вердикт журі не ніс фатальних і вирішальних наслідків для проектів, оскільки навіть у разі несхвалення з боку журі, учасники були готові втілити в життя свої ідеї поза конкурсних рамок. Це свідчило про рішучість у їх намірах, впевненості у власних силах і в принципі наявності життєвого потенціалу, який виражається в боротьбі за своє місце в цьому світі. Кожна людина в залі, включаючи мене, дихала і захлиналася цією розлитою в повітрі силою, яка брала свій початок в серцях і свідомостях стипендіатів - звичайних хлопців і дівчат, які служать прикладом для інших підлітків в їх віковій категорії і взагалі соціуму, адже саме таке сильне бажання і прагнення, такі глибокі і точні знання, і така щира любов до рідної країни є запорукою благополуччя і процвітання для України.
Зрештою, підсумовуючи ці два дні, я можу тепер з гордістю сказати, що хоча б частково відчув себе одним цілим разом з цією великою родиною. Я роззнайомився з різними учасниками форуму і тепер, підтримуючи з ними контакт, охоче візьму участь у нових проектах, адже у цих людей, які готові ціною свого вільного часу, нервів і безсонних ночей домагатися поставлених цілей, велике майбутнє, яке вони забезпечать своїй рідній землі , своєму дорогому краю, свїй улюбленій Батьківщині — Україні.