Які історії ви найчастіше розповідаєте колегам, партнерам, клієнтам?
Чи є сюжети і теми історій, що повторюються? Які вони? З якою метою Ви розповідаєте такі історії?
Поміркувати над цими та іншими запитаннями  відвідувачам Соса Соla Journey  минулого тижня запропонувала у своїй черговій публікації Лариса Хоманс,  автор і коуч трансформаційних історій, викладач kmbs, бізнес-тренер і ментор.
Для тих, хто хоче краще зрозуміти “історію” як комлексний феномен і, водночас,  практичний інструмент взаємодії у житті, особистому, професійному,  родинному, соціальному, – продовження розмови на тему історій і новий комунікаційний практикум.
Вміння розповідати історії у бізнесі набуває все більшого значення. Зокрема – для управлінців, які перебувають у постійній взаємодії (а отже – у постійній комунікації) з різними групами людей – як всередині компанії, так і за її межами. Із чого ж складається історія, за допомогою якої менеджери можуть налагоджувати результативну взаємодію? Щоб зрозуміти це, потрібно спочатку поставити перед собою п’ять простих і одночасно стратегічних запитань:
 «Про що історія?»
 У чому ідея оповіді? Який смисл закладений і має бути донесений (саме донесений, а не тільки переданий) тим, хто почує цю історію? Тема історії та її ідея – не одне й те ж саме. До прикладу, історія про уже реалізовані партнерські проекти ІТ компнії може нести в собі ідею про нові можливості, які відкриваються завдяки потенційним спільним ідеям, ініціативам та діям
«Для кого історія?»
Хто у центрі комунікації? Хто та цільова група, на яку оповідач звертає свою увагу передусім? Визначити цільову аудиторію надзвичайно важливо. Особливо у ситуації, коли історія може зацікавити не одну, а одразу декілька цільових груп. У цьому випадку одна історія має виконати кілька завдань, «вмістити» кілька ключових повідомлень – для кожної цільової аудиторії. Наприклад, історія про досвід спільних проектів може виявитися цікавою не тільки для потенційних партнерів, але й для… конкурентів. Чому б і ні?  
«Навіщо потрібна історія?»
Це – про вплив, який розказана історія має справити, а також про результат, який необхідно отримати. Вплив та результат можуть стати очевидними, якщо аудиторія відповість на історію очікуваною дією. Скажімо, вчорашні конкуренти ІТ-компанії проявлять зацікавленість у потенційному спільному проекті.  
«Як представити історію?»
Це – про архітектуру розповіді, її сценарій, структуру, ключові елементи. Складно розказати захопливу, яскраву, впливову історію, не маючи героя  або кількох героїв, фабули, драматичного моменту чи, навіть, конфлікту, а також рішення, ключового висновку, у якому закладена мораль.  Наприклад, історія, яку ІТ-компанія готова була б розповісти конкурентам-потенційним партнерам, повинна показати полярність підходів. Так, можна розвивати партнерські проекти самостійно, рухаючись паралельними шляхами, або ж – побачити «серединний шлях», де енергію конкуренції можна трансформувати у синергію взаємодії.
«Хто розповідає історію?»
Це – про особисту причетність до історії. Якщо оповідач – одночасно і автор розповіді, то йому чи їй, як мовиться, і карти в руки. Перш ніж розповідати, потрібно засукати рукави, щоб історію створити. Можна  створювати історію у режимі реального часу,  в момент її розповідання (це непросто, але можливо). Втім, є інший, ефективніший шлях – створити, підготувати основу історії і доповнювати, адаптувати її щоразу для різних цільових аудиторій, для різних завдань.
Інша справа, якщо оповідач – не автор. Таке з історіями у бізнесі трапляється часто. Наприклад, одну або декілька корпоративних історій розповідають керівники середньої ланки – у різних ситуаціях, із різними завданнями. Наскільки впливовими, переконливими, оригінальними (такими, що відповідають оригіналу) можуть бути такі історії? Відповідь проста – настільки, наскільки оповідач зможе внутрішньо прожити саму історію, розповідаючи її іншим. Цикава річ: “пропустивши” чужу історію крізь себе, можна стати її співавтором. У ситуації з ІТ-компанією автором історії про можливості партнерських проектів за участю конкурентів, міг бути керівник компанії, що ініціює таку співпрацю, а оповідачем – менеджер проекту, який спілкується з потенційними партнерами безпосередньо. 
У цих п’яти складових – алгоритм створення історії. Однак для того, щоб історія виявилася переконливою і впливовою, потрібна ключова умова. Це – щирість, відкритість у смислах та намірах, закладених у ній, і, зрештою, щирість у розповіданні. У слухачів історій є особливий «сенсор», який відповідає за сприйняття і взаємодію з оповідачами історій. Принцип простий: аудиторія або ставить сказане під сумнів і закривається у відповідь, або вірить розказаному і відкривається  до взаємодії.