Не дай вам, Боже, жити в епоху змін
Мабуть, на думку Конфуція, ми живемо в найгірший час, який можна було собі уявити. Зміни довкола нас відбуваються щодня, та що там –щогодини. Але є речі, які не змінюються. Вони стають своєрідною основою Всесвіту, як людська потреба у прекрасному і доброму. Одна з них - фестиваль Джаз Коктебель.
12 років – а для історії незалежної України це десь як 50 людських років – фестиваль зростав, знаходив нових друзів і партнерів, відкривав себе світу і світ у собі... Здавалося, нарешті можна перепочити і відпустити все самоплином, але навесні звичний світ змінився: частину країни з затишними бухтами, галечними пляжами та ласкавими морськими хвилями став вважати своєю властністю дехто чужий. Щасливе і безтурботне життя закінчилось, і фестиваль відчув себе вигнанцем, змушеним шукати іншу землю і будувати новий дім.
Ліля Млінарич, Президент Джаз Коктебель: «У нашої команди немає слова «проблеми». Зміна локації – це тільки море нових можливостей, наприклад, тепер у нас є день української музики на фестивалі (ми все ж таки український фестиваль :)
Ми створили наш фестиваль для того, щоб якомога більше людей дізналися про нову, сучасну, альтернативну музику, і ми дуже вдячні нашій публіці за особливу фестивальну атмосферу».
Переїзд гірше, ніж пожежа
Так Джаз Коктебель опинився в Затоці, що біля Одеси. Усі налагоджені роками дружні стосунки з місцевими громадами, розбудована інфраструктура, відправцьовані робочі алгоритми організації концертних майданчиків залишились у минулому. На новому місці є лише кілька готелів і два-три ресторани, куди не соромно запросити іноземних гостей. А до найближчого вокзалу далеченько – необхідно їхати автобусом або приміською електричкою. Але завдяки невгамовному оптимізму і невичерпній енергії Президента фестивалю Лілі Млінарич Джаз Коктебель постав з попелу, як птах Фенікс. Так, у дещо зменшеному вигляді, в іншому місці, в інших реаліях, але від цього він став тільки сильнішим і енергійнішим.
Все, що з нами відбувається, на краще
Думаю, що усі, хто залишився вірним своїм звичкам (а більше половини гостей фестивалю приїздять щонайменш втретє), і приїхав на фест цього року, переконались, що нове місце має багато переваг: тепле і ніжне море, яке навіть у штормові дні мяко обгортає мушлями, широченні піщані пляжі, приємні місцеві мешканці і неймовірно смачний виноград і дині. Але головне – і тут ніхто з гостей цьогорічного фестивалю не дасть збрехати – це атмосфера, яка панувала в Затоці впродовж усіх чотирьох днів і, сподіваюсь, залишиться там принаймні до наступного року. Така домашня, сімейна, близька і сповнена безмежного внутрішнього спокою та готовності за першим покликом стати на блок-пост на вїзді. І неймовірний патріотизм – стільки синьо-жовтих прапорів і футболок, тризубів, вишиванок водночас важко було уявити ще рік тому.
А ще зі сцен фестивалю пролунало стільки побажань миру нашій країні, що вони неодмінно реалізуються (інакше бути просто не може!), і наступного року Джаз Коктебель обов'язково відбудеться знову і традиційно підросте :)
Побачимося там!
Еко проти Его
Унікальність фестивалю «Джаз Коктебель» ще й у тому, що після нього територія залишається чистішою, ніж була. Це – завдяки волонтерській програмі «Еко проти Его», яку другий рік поспіль підтримує Фундація Кока-Кола. Двічі на день впродовж 5 днів ековолонтери «прочісують» довколафестивальну територію і збирають усе сміття, що залишають люди і виносить море. Між іншим, таке прибирання – частина глобального руху з прибирання узбереж морів і океанів, яке проходить у вересні за ініціативи міжнародної неурядової організації Ocean Conservancy. Дані про види і кількість зібраного консолідуються і використовуються вченими з цієї організації для пошуку шляхів вирішення глобальної проблеми забруднення водойм.
lusya

Люся Зоря, волонтерка: «Як на мене, правило «подбай про те, що ти залишиш після себе» надзвичайно важливе, і це чудово, що найбільший музичний фестиваль країни також поділяє цю думку. Це дуже класно, що найбільший фестиваль країни має відповідальне та ввічливе ставлення до місцевості, де проходить фестиваль, та розвиває еко-культуру як місцевого населення, так і відвідувачів своїх заходів. Самотужки це робити дуже важко, і я вдячна Кока-Кола за підтримку в цій важливій та добрій справі. Я вперше беру участь в еко-волонтерстві під час "Koktebel Jazz Festival", та сподіваюсь, що в майбутньому приєднаюсь знов і побачу ще більше людей та заходів, присвячених еко-темі на фестивалі». 

В роботі
newbies

Новачки отримують форму і настанови...
t-shirts

...і приміряють футболки
exibition

Виставка проекту “Voice of Peaceстала ще однією «родзинкою» Фестивалю
dsc02007

Дахабраха. Просто дозволити серцю битись в унісон
dsc01989

Ліля Млінарич з незмінною посмішкою
dsc02161

Олексій Коган професійно закохує у джаз
dsc02187

Андрій Євдокименко. Із серії «People Underground»
P.S. А ось мій особистий рейтинг фражень з фесту:
jazzbest