Історія  може бути дієвим інструментом впливу – і для особистості, і для бізнесу. Але що саме робить історії ефективними? Яка їх тематична палітра? Як вони побудовані? Який алгоритм закладено у кожну історію і як навчитися його використовувати? Про це з Соса Соla Journey поділилася Лариса Хоманс,  автор і коуч трансформаційних історій, викладач kmbs, бізнес-тренер і ментор. Спробуймо разом – пильніше і уважніше – подивитися на історію як на системний і комплексний феномен взаємодії у житті – особистому, професійному,  суспільному, - радить Лариса Хоманс, і пропонує цикл коротких публікацій. Це – і розповіді про історії, і комунікаційний практкум одночасно. Почнімо його зараз!
Життя, пронизане історіями
Чому тема storytelling у бізнесі стала такою популярною останнім часом?
Я не впевнена, що однозначна відповідь на це запитання є, однак певні причини особливої уваги до історій мені видаються очевидними.
1.    Історії вирізняються у шаленому інформаційному потоці сьогодення. 
Інформація про подію, продукт, проект чи компанію, представлена як історія, здатна викликати більший інтерес, її легше запам’ятати, переповісти. Історії не конкурують між собою. Кожна історія, як і кожна людина (чи компанія), яка її створює і розповідає, особлива по-своєму. Історії можуть бути схожими й унікальними водночас – їх можна розповідати по-різному,  додавати характерного забарвлення і звучання, знаходити нові смисли.
2.    Історія – це комунікаційний феномен.
Йому стільки ж років, скільки існує людство. Історія – чи не найкоротший шлях від оповідача  до того, кому розповідь адресована.  Через призму історій ми сприймаємо світ: себе і своє оточення, результати і проблеми,  досвід і можливості. Ми думаємо історіями. Ми живемо історіями. Ми віддані історіям, які роповідаємо про себе, своє життя, свою професію, свою справу.
3.    Історія – це універсальний інструмент і канал комунікації.
Ми змалечку вчилися ними користуватися – і для цього нам не обров’язково було знати, “як це працює”. Ми просто слухали історії, розповідали історії.  І продовжуємо це робити зараз, навіть подеколи  заперечуючи значення, яке  історії мають у нашому житті. 
...Керівник однієї ІТ компанії якось сказав мені: “Розповідати історії – це несерйозно, я цим не займаюся”. Тоді я запитала у нього: “А як ви обрали свою спеціальність?”. “Я її не вибирав, це вона мене вибрала”, – відповім мій співрозмовник і одразу поділився своєю історією. Про те, як маленьким хлопчиком захоплено спостерігав за татом, коли той  ввечері на кухні  збирав свій перший комп’ютер.  Як уже підлітком допомагав татові підбирати потрібні деталі. Як у старших класах зачитувався науково-технічними журналами. Як згодом у політехнічному інституті з друзями організував студентський майданчик для ІТ розробок...
Сьогодні цей керівник уміло використовує історії у своїх публічних виступах, презентаціях, переговорах, а також завжди знаходить місце і час для історій у внутрішніх комунікаціях компанії.
Зараз, коли наше життя – особисте, ділове  та соціальне – переповнене подіями, новинами, викликами, нам  все більше хочеться простого, довірливого, щирого спілкування. Скільки б історій ми не знали, завжди, коли чуємо: “Одного разу...” або “Ось як це було...”, знову відкриваємо свій розум і своє серце назустріч новій історії...
Практикум (це – завдання для допитливих управлінців).
· Поміркуйте над такими запитаннями:
Чи є у вашому спілкуванні місце для історій? Як часто ви розповідаєте історії на зустрічах,  переговорах, під час виступів і презентацій, у неформальному колі – колегам, парнерам, друзям?
· Послухайте себе, коли спілкуєтеся:
Скільки історій ви можете розповісти впродовж одного дня чи, приміром, одного тижня? Про що ці історії? Можливо, є теми історій, що повторюються? Які вони?
· Коротко занотуйте дві-три історії (або й більше, якщо для цього
буде натхнення і час!), які ви розповідаєте  із задоволенням, і на які ваші співрозмовники відреагували з інтересом. Що робить ці історії особливими?
Продовження – у наступній публікації.