Чи є у вашому житті місце для історій? Як часто ви розповідаєте історії на зустрічах,  переговорах, під час виступів і презентацій, у неформальному колі – колегам, парнерам, друзям? Поміркувати над цими та іншими запитаннями  відвідувачам Соса Соla Journey  минулого тижня запропонувала у своїй публікації Лариса Хоманс,  автор і коуч трансформаційних історій, викладач kmbs, бізнес-тренер і ментор.
Для тих, хто хоче краще зрозуміти «історію» як комлексний феномен і, водночас,  практичний інструмент взаємодії у житті, особистому, професійному,  родинному, соціальному, – продовження розмови на тему історій і новий комунікаційний практикум.

Історії розповідають різні люди, у різних ситуаціях, з різними завданнями. Втім, якщо уважно прислухатися, то можна зауважити, що  тематична палітра  історій доволі універсальна. То ж, які історії ми вибираємо розповісти чи, можливо, які історії вибирають нас?  Мені дуже імпонують ключові теми історій, про які пише авторка і дослідниця Аннет Сіммонс (Annet Simons, The Story Factor). Я впевнена, що вам також добре знайомі такі сюжети. 

«Хто я?» 

Зазвичай ми розповідаємо такі історії, коли спілкуємося із незнайомими людьми або потрапляємо у незвичні  ситуації, або перед нами постає нове завдання. Скажімо, ви вперше зустрічаєтесь із командою нового проекту. Що ви про себе розкажете? Можна перерахувати назви усіх успішних проектів, якими ви керували. А можна розказати історію про те, як одного разу зустрічали свій день народження «у полі» зі своєю командою. Така історія допомагає краще показати «хто я є тут і зараз».

Головне – зуміти розповісти її так, щоб вона максимально розкрила вас як особистість, фахівця, керівника, партнера...

«Навіщо я тут?» 

Потреба у таких історіях з’являється тоді, коли важливо пояснити, яка мета вашої взаємодії з іншими, яких цілей ви прагнете досягти і які завдання виконати. Скажімо, ви – кризовий менеджер і прийшли допомогти компанії справитися із певними викликами, бо вмієте бути «залізним босом»? Чи керівник, який разом з іншими готовий вчитися працювати в інакших умовах, разом робити те, чого не робили раніше і брати відповідальність за ризиковані рішення? Від вашого вибору залежатиме історія, якою ви зможете поділитися. Головне, вміти відверто, прямо і чесно (спочатку – для себе, а потім – іншим) відповісти на запитання: «А справді, навіщо я тут?».

«Я маю візію» 

Одна притча розповідає про трьох робітників, які працювали на будові. На запитання „що ви робите?” вони відповіли по-різному. 

«Я кладу цеглу», - сказав перший робітник. 

«Я зводжу стіну», - відповів другий. 

«Я будую храм», - такою була відповідь третього робітника.

Побачити масштабність, перспективу, зміни ще тоді, коли їх немає, і розповісти про них як про досяжну реальність – це історія про візію.

Якщо ви бачите майбутнє бізнесу, проекту, команди, ініціативи на кілька етапів, кілька років вперед, поділіться своїм баченням – у картинках, діях, результатах – з тими, хто разом з вами має зробити цей образ реальністю. Допоможіть іншим не лише побачити, відчути вашу візію, але й визначити їхнє місце, їхню роль, їхній інтерес у вашій історії - щиро, відкрито і відверто. Є ризик, що не всі захочуть вирушити  вашим маршрутом. Погодьтеся, що краще про це дізнатися на початку подорожі.

Повчальна історія.

Доречна історія – впливовий інструмент, яким часто можна замінити традиційний інструктаж, навчання на робочому місці. Скажімо, менеджер з продажів, який прийшов у компанію недавно,  завчасно не  поцікавився інформацією про одного із ключових клієнтів компанії і невдало провів зустріч із ним. У цій ситуації можна проаналізувати, що новий менеджер зробив неправильно, покритикувати його. А можна принагідно розповісти історію іншого менеджера, який розробив ефективну систему попереднього знайомства із клієнтами, і поділився нею з колегами.  Головне для хорошої повчальної історії – це відповіді на два запитання: що треба зробити і як це можна зробити?

«Я знаю, що ви думаєте»

Історія, що допомагає озвучити внутрішні сумніви ваших співбесідників, це – хороший спосіб налагодити контакт і швидко створити спільне поле для взаємодії. Наприклад, якось я проводила майстер-клас на тему історій для менеджерів великої ІТ компанії – досвідчених професіоналів, які добре володіють мовою програмування і з недовірою (як мені здалося на початку нашого знайомства) сприймають “мову історій”. Тоді я вирішила розповісти про те, як ще у середині 90-х років у мене вперше з’явився ноутбук, як я уважно вчилася на ньому працювати і як одного разу необачно видалила усі системні файли... Треба було бачити реакцію ІТ професіоналів!  Після того, як ми разом із задовленням посміялися над моєю давньою історією, дуже швидко і легко знайшли спільну метафору – “історії як системні файли досвіду кожної людини”. 

Практикум 2. 

Будь ласка, поміркуйте над такими запитаннями: 
·         Які історії у своєму бізнес-контексті ви найчастіше розповідаєте? Про які події, ситуації, результати у них йдеться?
·         Чи є сюжети, що повторюються? Які вони? З якою метою Ви розповідаєте такі історії?
·         Які інші історії Ви зацікавлені (готові?) додати до Вашого комунікаційного досвіду?
Щоб відповісти на ці запитання, спробуйте „почути” свої історії як сторонній слухач. Можна звернутися за допомогою до своїх колег, партнерів, співробітників – ймовірно, вони знають теми ваших улюблених історій. 

Продовження теми – у наступній публікації.