Проект ВелоМандри. UA почався з бажання чотирьох друзів провести літо в подорожі Україною. Віталіна, Юрко, Андрій і Сергій, маючи достатній досвід піших подорожей, вирішили спробувати себе в новому форматі – тривалому вело-тревелі, щоб більше дізнатися про життя простих людей в інших куточках країни, своїми очима побачити ті місця, про які вони тільки читали у книжках, і тим самим «об’єднати» своїм маршрутом різні регіони України та поділитися своїми враженнями з усіма охочими.

Команда зібралась у травні, придбала чотири б/у велосипеди і спланувала
маршрут – вздовж північних і західних кордонів країни, з заїздом в крайні географічні точки, обов’язкове відвідання Говерли, і далі – на південь, в Одесу, щоб закінчити подорож в селі Вилкове – мальовничому місці, що називають «українською Венецією». Жоден з друзів до старту не мав досвіду велопоходів і навіть не уявляв, як у подальшому складеться ця авантюрна мандрівка, але об’єднувало друзів велике бажання хоча б спробувати)

А ось і самі члени відважної команди.

Сергій 

velo_sergiy

Учасник пішохідних походів по Харківській області та в Криму, а також велопоходів вихідного дня по Харківщині, в минулому - автостопщик, накатав по Білорусі та Україні не одну сотню кілометрів. Зараз активно займається скелелазінням з регулярними тренувальними виїздами на Хортицю і ПБК. В даний час очолює Загін першої допомоги Червоного Хреста у Харкові. Підтримує різного роду соціальні та екологічні ініціативи.

Сергій одним з перших висловив готовність помандрувати цього літа, щоправда, у нього є певний ліміт за часом. До вело-формату поставився з великим інтересом і оперативно посприяв при виборі велоспорядження для групи. 

Андрій

3

Підписавшись на подібну авантюру, Андрій побачив можливість в черговий раз випробувати свої сили в тривалій подорожі, як це було в 2011 році в великому пішому переході через Україну. А так він - керівник шкільних походів по Харківській області, Криму та Карпатах. Брав участь у поході по Кавказу і байдаркових походах по Сіверському Дінцю. Навесні 2014 успішно пройшов Пішохідну Сотку (100 км/24 години).

У підготовці до подорожі взяв на себе технічну сторону: програмне забезпечення, електронні карти, цифрову техніку та інше. 

Юрко

4

Підкорювач найвищих гір Карпат і Криму, любитель таких місць, як Меганом і Утриш, патріот походів по Харківській області, на його рахунку безліч цікавих поїздок і навіть автостопні подорожі по Росії до дольменів Західного Кавказу. Був ініціатором і учасником проходження Пішохідної Сотки (100 км/24 години). Зараз бере активну участь в роботі Загону першої допомоги Червоного Хреста, займається скелелазінням.

Незважаючи на те, що Юра багато років поспіль був організатором і керівником пішохідних походів, він першим запропонував ідею велотревелу по Україні. Завдяки його посильній допомозі сформувався маршрут подорожі. Питання стосовно ремнабору і запчастин для велосипедів Юра теж взяв на себе. Але головний його вклад на підготовчому етапі - це нескінченний потік оптимізму і впевненості в тому, що у нас все вийде.

Віталіна

5

Провівши в "мандрах" по Україні три літа поспіль, Віталіна пройшла пішки понад 2000 км: 1600 км в подорожі від Івано-Франківська до Куп'янська, близько 150 км в поході по Криму, і 500 км по українських Карпатах, приймаючи участь в найцікавішому проекті - «ВздовжКарпатській Експедиції - 2013». Це не враховуючи тижневих походів до різних мальовничих місцин України. Брала участь в Пішохідній Сотці, до кінця пройшовши цю непросту дистанцію.

Ідея літньої подорожі на велосипедах відразу ж сподобалася Віталіні, незважаючи на те, що сумарний велопробіг за все її життя становить не більше 50 км. До підготовки вона підключилася останньою, взявши на себе почесні обов'язки завгоспа, бухгалтера і копірайтера.

Стартували ВелоМандри. UA 18 червня 2014 року. На момент старту вони навіть не уявляли, як у подальшому складеться їхня авантюрна мандрівка – ніхто з них ніколи не приймав участі у велопоходах, а дехто – вперше сів на велосипед. Безперечно, перші дні подорожі виявились важкими для кожного з учасників – вони звикали до некерованих велосипедів, важких «баулів» на багажниках і, звичайно ж, один до одного. На початку рухались з середньою швидкістю 13 км/год, в день вдавалось проїхати кілометрів 60, не більше. Але друзі не втрачали надію – від втоми їх «лікували» живописні краєвиди Харківщини та привітні обличчя сельчан, що так щиро дивувались, почувши про те, що вони їдуть в Карпати, а потім – на Чорне море.

Далі буде :)