Потяг до Львова відправлявся через дві години, а мій рюкзак був далекий від стадії «запакований». Було б круто і взяти з собою якихось бананів та намазку на хліб, але часу на це вже не вистачало. На щастя, їсти зовсім не хотілося, і енергію для нашої майже добової поїздки ми з друзями черпали, уявляючи себе у Чарівній Долині близ Родатичів (що в свою чергу – біля Львова). Саме туди ми прямували, щоб прожити три дні під відкритим небом, насолоджуватися гучною музикою, новими знайомствами і веселощами. Ми їхали на #ZAXIDFEST.
zaxidfest01

Пасажири дивувались такій кількості неформальної молоді – поїзд заполонили хлопці та дівчата з татуюваннями, одягнені у конверси, футболки з агресивними малюнками та прапори України. Вже в дорозі відчуваєш себе частиною великої сім’ї – ти можеш не знати імен людей з сусіднього купе, але точно знаєш, що вас об’єднує любов. Любов до крутої музики :)
Коли двадцять три години душного потягу, а потім ще півгодини душного автобусу були позаду, ми опинились в лісі, де вузенькою тропою, немов колона мурах, йшли такі ж охочі до пригод українці. Тільки-но ми дійшли до нашої локації, стало зрозуміло, що час натиснути на кнопку “delete” і знищити усі свої переживання і турботи. А одразу після цього переключитися у «турбо режим гарного настрою».
zaxidfest02

zaxidfest03

День 1: початок
Купуючи квитки на фест місяць тому, ми знали, що їдемо в першу чергу за атмосферою: скрізь будуть українські прапори, люди співатимуть народні пісні, а музика не затихатиме ні на секунду. Ми їхали через всю країну, щоб насолоджуватися музикою – вдень, ввечері, вночі, на одній сцені, на іншій, в наметовому містечку, біля вогнища. 
Перший день порадував врожаєм нових знайомств і виступом чудових Retuses. Чарівні ноти інструментів і тихий, ледь чутний шепіт вокаліста Михайла Родіонова – найкращий початок музичної пригоди.

zaxidfest04

Після зворушливої keep calm stage, ми перебралися до головної сцени, де вже розпочався виступ гурту Скрябін зі своїми невмирущими хітами та драйвовими коломийками. Вже вдома, після нашого digital-брейка без соцмереж, виявилося, що саме ці  коломийки підірвали новинні стрічки у фейсбуці – вони сподобалися абсолютно всім. Виступ Скрябіна для багатьох залишився найзнаковішим на «Заході» - він був надзвичайно теплий і душевний.
До речі, ще один фестивальний плюс – відпочинок від гаджетів та інтернету – точок для заряджання девайсів дуже мало.
zaxidfest06

Мій перший день завершився виступом Noize MC. Декілька років тому я вже відтанцювала під Нойза його спільні з Олегом Скрипкою «Танці», і цей виступ також був чудовим, хоча й були моменти, коли мені хотілось літати на килимі-літаку над сценою і дивитись на темне львівське небо замість сцени.
Тріп із Запоріжжя до Львова давався взнаки – одразу після російського репера потягнуло в сон, хоч свідомість пручалася до останнього. «Як це ти так рано лягаєш спати у перший фестивальний день?» – та організм на це відповів спокійним рівним диханням і закритими очима.
День 2: фестивальне село Родатичі
Життя відвідувача правильних музичних фестів – це злети і падіння. Ось так, наприклад, виглядав мій ранок:
  • Зїла борщ в імпровізованому кафе, а насправді у дворі селян,
  • Вистояла чергу у маленьку крамницю в Родатичах, яка раз на рік переживає неймовірну популярність і купила тільки квас,
  • Вистояла чергу в душ і ледь не втратила свідомість від кількості сонця на своїй шиї,
  • Була свідком того, як народжується ірокез.
zaxidfest07

Людей було багато, і всі кудись йшли, губились і знаходились, знову йшли. Коли я загубилась, то вирішила нікого не шукати – пригоди самі мене знайшли. Відтанцювавши на «відмінно» на Братах Гадюкіних, я щиро підтримувала всі слова пісень «Ляпісів» і лише потім зрозуміла, що то була остання моя лайв-зустріч із Михалком і ко.
Другий день для мене був найкращим. Я вкотре довела для себе теорему, що коли ти ні від кого не залежиш, щось неймовірне тебе обов’язково знайде. О третій ночі я потрапила на art stage, де грала неймовірно космічна Zapaska. Я вже знаю цих музикантів, вони декілька років тому виступали у Запоріжжі, і мені вдалося навіть взяти у них інтервю. Але саме на фестивалі, під самісінький ранок, вони були найкращі. Мені не хотілось їх відпускати, і майже вранішнім фестивальникам – також. Та врешті решт довелося відпустити Яну і Пашу спати і шукати пригод далі.
zaxidfest10

Пригоди звучали мелодійно – вже майже біля наметового містечка я почула слова досі улюбленої Wonderwall і не змогла пройти повз приємних людей з гітарою та неймовірним набором пісень. Ми співали разом до самого світанку, який, до речі, виглядає казково над паруючим озером.
Останній день (і 8 хвилин у Львові)
zaxidfest11

Zdob zi Zdub – група, завдяки якій в мене досі болять ноги. Мабуть, ще ніколи я так не стрибала, не співала, не бігала ланцюжком, не танцювала в колі. У деякі моменти просто не вистачало дихання, аби насолоджуватись виступом ще більше. Мене ледь вистачило на Воплі Відоплясова.
Завершився фест вже традиційними передсвітанковими піснями, чергами і розмовами з людьми, чиї імена ми ніколи вже не дізнаємось. А ще веселощами – їх було багато, навіть багато багато багато.
До Львова з Родатичів ми доїхали електричкою (або на «собаці», як її називали хлопці). Вона була не просто переповнена! Електричка являла собою справжню кашу з людей, тому сподівання пересічних пасажирів, які збирались до міста у справах, виявились марними – після нас до вагону мало хто зумів зайти. Через це вона їхала надзвичайно повільно, і ми ледь встигли на наш поїзд. Щойно ми вийшли з приміського вокзалу, ми помчали на центральний. Вісім хвилин – так мало у Львові я ще ніколи не була.
Навіть трохи сумно, що встигли на поїзд – повертатись в реальність завжди складно. Та з нами залишились надзвичайно чудові три дні, до яких хочеться повертатись, як до гарріпоттерівського омуту памяті. Добре, що там є такі спогади :)
zaxidfest15